Володимир народився 31 серпня 2002 року в мальовничому місті Городня. Його дитинство та юність пройшли на рідній землі, яку він так сильно любив. У 2008 році він переступив поріг Городнянської гімназії, де здобував знання та формувався як особистість, а у 2019 році успішно закінчив її. Після школи Володимир обрав шлях, пов’язаний з природою, здобувши середню спеціальну освіту за фахом «лісничий». Він мав особливий зв’язок із землею, любив ліс, рідну домівку та все, що його оточувало. Ця любов до рідного краю була глибоко вкорінена в його серці.

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Володимир неодноразово замислювався про те, щоб негайно долучитися до лав Збройних сил України. Однак певні обставини тримали його вдома. Після тяжкої хвороби родина Володимира втратила батька, і він залишився єдиним чоловіком у сім’ї, відповідальність за яку лягла на його молоді плечі. Він розумів свій обов’язок перед родиною, але й відчував потужний поклик захищати рідну землю від ворога.

Та серце справжнього захисника України кликало до боротьби за світле майбутнє. У травні 2024 року в житті Володимира відбулася знакова подія – він створив власну родину. Цей щасливий момент, ймовірно, додав йому ще більше рішучості. Зібравши всю свою волю та мужність, Володимир добровільно пішов до військкомату. Він підписав контракт, усвідомлюючи всю відповідальність свого вибору. Так, Володимир став воїном, справжнім захисником своєї країни, готовим стояти на смерть заради свободи та незалежності. Він приєднався до когорти тих, хто щодня бореться за мирне небо над Україною.

У лавах Збройних Сил України він швидко зарекомендував себе як відповідальний, дисциплінований та надзвичайно надійний побратим. Володимир завжди був готовий прийти на допомогу, виконував поставлені завдання з максимальною віддачею, виявляючи приклад мужності та професіоналізму. Його вірність обов’язку та непохитна рішучість були прикладом для багатьох.

На жаль, страшна звістка обірвала цілісну історію його життя. 28 червня, під час виконання бойового завдання на Донеччині, життя загиблого героя Городні Володимира обірвалося. Це непоправна втрата для всієї країни. Україна втратила одного зі своїх найхоробріших бійців, молодого, сповненого сил та надій. А родина Володимира – втратила свого чоловіка, онука, племінника, опору і надію. Його подвиг назавжди залишиться в наших серцях.

Щоб гідно вшанувати пам’ять загиблого героя та провести його в останню путь, громада Городні збирається 04 липня, у п’ятницю. Цього дня о 10:00 ми зустрічатимемо траурний кортеж Володимира біля скверу «Гармати». Траурна процесія пройде центральними вулицями міста: Чернігівською, Незалежності, Левка Лук’яненка повз Алею Героїв, яка символізує пам’ять про тих, хто віддав своє життя за Україну. Далі шлях пролягатиме вулицею Троїцькою до будинку, де Володимир проживав зі своєю родиною, за адресою 2-й провулок Гетьманський (колишня вулиця Горького). Відспівають Героя у церкві Василія Великого, де рідні, друзі та побратими зможуть востаннє попрощатися з ним. Вічний спокій Володимир знайде на кладовищі «Піски», де його душа спочине поруч з іншими захисниками.

Закликаємо всіх мешканців Городнянської громади відкласти свої справи. Вийдіть на вулиці, щоб провести захисника України Володимира в останню путь. Це наш спільний обов’язок – віддати шану тому, хто пожертвував усім заради нас. Нехай його шлях буде осяяний нашою вдячністю та повагою. Земля схиляється перед його подвигом, а серце Городнянщини плаче разом з родиною, поділяючи біль непоправної втрати.

Схиляємо голови у глибокій скорботі. Вічна слава Герою. Низький уклін його пам’яті. 04 липня в Городнянській громаді офіційно оголошено Днем жалоби, що підкреслює глибину втрати та важливість пам’яті про кожного, хто загинув за нашу свободу.