Сьогодні, 4 червня, Україна вшановує День пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації. Це день скорботи за маленькими українцями, чиї життя обірвала війна. День, коли ми згадуємо дитячий сміх, який назавжди замовк, та мрії, яким не судилося здійснитися. Війна росії проти України триває вже понад 11 років, і з кожним днем вона забирає найцінніше – життя наших дітей.

Російські окупанти викрадають українських дітей та незаконно вивозять їх на окуповані території та до росії. Діти гинуть від обстрілів, мін та під завалами зруйнованих будинків. Кожна така історія – це крик болю, який ніколи не має бути забутим. Війна в центрі Європи забирає наше майбутнє. Кожна втрата – це не просто цифра в статистиці. Це маленьке серце, яке перестало битися, очі, які більше не побачать світанок.

У цей день пам’яті ми схиляємо голови в глибокій скорботі та обіцяємо зробити все можливе, щоб жодна дитина більше не стала мішенню. Пам’ять про кожну дитину, чиє життя забрала війна, назавжди залишиться в наших серцях. Ми ніколи не забудемо і не пробачимо. Це наша спільна рана і наш обов’язок – пам’ятати про кожну дитину, яка стала жертвою російської агресії. Діти війни – це незагоєна рана України.

Ми повинні пам’ятати про загиблих дітей, щоб майбутні покоління знали ціну миру та свободи. Вшанування пам’яті – це наш обов’язок перед тими, хто віддав найдорожче. Сьогодні, у День пам’яті, ми знову і знову переживаємо біль втрати, але також знаходимо сили в нашій єдності та рішучості боротися за мирне майбутнє для наших дітей. Війна і діти – це трагедія, яка ніколи не повинна повторитися.

Світ має знати правду про злочини росії проти українських дітей. Російська агресія – це геноцид українського народу, і ми повинні зробити все, щоб винні були покарані. Пам’ятаємо кожного янгола, чиє життя обірвала війна. Пам’ять про дітей – це наш щит і наша зброя. Сьогодні ми разом, як ніколи, щоб вшанувати пам’ять дітей-жертв війни та засвідчити нашу непохитну віру в перемогу України.