Сьогодні Україна схиляє голови в скорботі, згадуючи найболючішу втрату — життя невинних дітей, обірваних через війну. День пам’яті дітей, які загинули внаслідок війни, це нагадування про трагедію.

4 червня — це день, коли ми згадуємо і вшановуємо пам’ять хлопчиків і дівчаток, які ніколи не встигли вирости, здійснити мрії, радіти сонцю й посміхатися новому дню. Дітей, чиє дитинство забрала жорстока і безжальна війна, розв’язана російською федерацією. Цей день присвячений вшануванню пам’яті дітей, які стали жертвами російської агресії.

З початку повномасштабного вторгнення росії загинули сотні українських дітей. Ще більше — отримали поранення, стали сиротами, були вимушені покинути свої домівки. Кожне з цих маленьких життів — цілий світ, який не встиг розкритися.
Кожна загибла дитина — це нездійснена мрія, тиша замість сміху і пекучий біль у серцях рідних. Втрата кожної дитини – це непоправна втрата для всієї України. День пам’яті дітей – це заклик до миру та справедливості.

Вони мали бігати по шкільному подвір’ю, готуватись до випускного, малювати сонце, мріяти про майбутнє… Але війна відібрала у них головне — життя. День пам’яті дітей нагадує, що найцінніше – це людське життя.

Ми не можемо змінити минулого, але ми можемо пам’ятати.
Ми можемо берегти спогади про кожну дитину, якій не дали вирости.
І ми можемо зробити все, щоб ті, хто вижив, ніколи більше не бачили страху, обстрілів і втрат. Пам’ятаючи про дітей, ми будуємо майбутнє без війни.

У цей день ми схиляємо голови в пам’ять про найменших жертв війни.
Нехай їхні янгольські душі знайдуть спокій. День пам’яті дітей – це символ нашої скорботи і надії.

Світла пам’ять…
І глибока віра, що діти України більше не знатимуть, що таке війна.