4 червня – це день, коли вся Україна схиляє голови в пам’ять про дітей, які загинули. Їхні юні життя обірвала жорстока російська агресія, залишивши невигойні рани в серцях рідних та близьких.

Кожна загибла дитина – це не просто особиста трагедія для родини, це тяжка втрата для всієї України. Це втрачені можливості, нереалізовані мрії та обірване майбутнє нашої держави. Уявіть, скільки корисного вони могли б зробити! Хтось став би лікарем і рятував би життя, хтось – вчителем і виховував би нове покоління патріотів, а хтось – митцем і прославляв би Україну на весь світ. Росія, вбиваючи дітей, які загинули, вбиває не лише їх, але й їхні майбутні винаходи, книги, картини та відкриття.

Ці діти, які загинули від рук російських окупантів, не зникли безслідно. Вони назавжди залишаться в нашій пам’яті, в наших серцях, в наших молитвах і в нашій незламній боротьбі за справедливість та мир.

Ми ніколи не забудемо жодного імені. Ми ніколи не пробачимо жодного злочину. Ми обов’язково доб’ємося справедливого покарання для кожного, хто віддавав злочинні накази стріляти по дітях, які загинули, хто виконував ці накази та хто виправдовував ці жахливі вбивства.

Поки б’ється українське серце, доти живуть і ці діти, які загинули. Вони живуть у наших спогадах, у наших молитвах і в нашій непохитній вірі в перемогу добра над злом.

Вічна пам’ять маленьким янголам України!

– начальник Гостомельської СВА
Сергій Смаль

Source