41 доба триває героїчна оборона Сумщини від російських окупаційних військ. Ця історія – про одного з тих, хто мужньо стоїть на захисті нашої землі, військовослужбовця з позивним “Батя”. Його шлях на війні – це не лише боротьба за територію, а й боротьба за майбутнє України, за мир та спокій на рідній землі.

“Батя” – це не просто позивний, це символ незламності та досвіду. Він не молодий хлопець, що вперше побачив поле бою, а людина, яка вже пережила багато. Його рішення піти на війну було свідомим і обдуманим. Він залишив мирне життя, сім’ю, роботу, аби стати на захист своєї країни. Його мотивація – глибока любов до Батьківщини та прагнення зупинити ворога.

Початок повномасштабного вторгнення застав його, як і багатьох, зненацька. Але замість паніки, він відчув лише рішучість. Зібравши необхідне, він вирушив до найближчого пункту збору. Там його досвід та спокій швидко виділили його серед інших. Так він отримав свій позивний – “Батя”, адже став опорою і підтримкою для молодших побратимів.

На Сумщині, одному з найгарячіших напрямків на початку війни, “Батя” та його підрозділ виконували надскладні завдання. Це були не лише оборонні операції, а й розвідувальні виходи, відбиття атак, прикриття відступу цивільного населення. Кожен день приносив нові випробування, кожна година могла стати останньою. Але попри всі труднощі, він ніколи не втрачав бойового духу.

“Ми знали, за що воюємо. Наші домівки, наші родини, наша незалежність – це те, чого не можна віддати ворогу. І ми стояли. Стояли заради майбутнього, заради того, щоб наші діти не знали жахів війни”, – згадує “Батя” про ті дні. Його слова сповнені щирості та відданості.

Попри те, що російські війська відступили з півночі України, загроза залишається. Сумщина й досі відчуває на собі наслідки агресії. Історія “Баті” – це історія багатьох українських захисників. Це історія про мужність, самопожертву та віру у перемогу. Це нагадування про те, що герої поруч, вони захищають нас щодня.

Ці 41 доба війни на Сумщині стали свідченням незламності українського народу. А історії таких військовослужбовців, як “Батя”, надихають і зміцнюють нашу віру в перемогу. Ми пам’ятаємо кожного, хто віддав своє життя, і вшановуємо тих, хто продовжує боротьбу.