📌45 років – вік розквіту людини. 45-річний ювілей – це час перемагати, досягати, надихати і просто жити. Та не судилося… Йому назавжди 44…
📌5 лютого 2025 року наш Женька міг би святкувати своє 45-річчя. Натомість учні 10 класу ліцею відвідали могилу нашого героя, щоб хвилиною мовчання вшанувати його пам’ять та схилити голови перед подвигом воїна-героя. Діти поклали живі квіти від його колишнього класного керівника Карличук Марії Дмитрівни, яка згадує здібного хлопчину зі сльозами на очах.
Наш погляд зупиняється на букеті свіжих червоних гвоздик і ми розуміємо, що хтось вже приходив привітати його…
💙💛Він був розумним, талановитим, ерудованим, ввічливим, товариським. «Душа компанії» – так говорили про Женю. У нього в голові було завжди багато ідей, планів. У школі мав багато друзів, цікавився різними науками, багато читав і вмів своєю розповіддю зацікавити слухачів. Любив слухати музику, знав багато пісень та їх виконавців. Він був роботящим, не цурався ніякої роботи, завжди всім допомагав. Ніколи не проходив повз, не привітавшись, не пожартувавши. У пам’яті сусідів назавжди залишиться із навушниками та рюкзаком за плечима.
😪Ще багато слів можна підібрати для характеристики його, як колишнього учня та просто людини. Йому б іще жити і жити…
…Проклята війна забирає життя, незалежно від віку і соціального статусу. Забрала вона і життя нашого Женьки – Пастухова Євгена Володимировича. М’яких хмаринок тобі, друже. ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ тобі, наш ГЕРОЮ!

📌45 років – вік розквіту людини. 45-річний ювілей – це час перемагати, досягати, надихати і просто жити. Та не судилося… Йому назавжди 44…
📌5 лютого 2025 року наш Женька міг би святкувати своє 45-річчя. Натомість учні 10 класу ліцею відвідали могилу нашого героя, щоб хвилиною мовчання вшанувати його пам’ять та схилити голови перед подвигом воїна-героя. Діти поклали живі квіти від його колишнього класного керівника Карличук Марії Дмитрівни, яка згадує здібного хлопчину зі сльозами на очах.
Наш погляд зупиняється на букеті свіжих червоних гвоздик і ми розуміємо, що хтось вже приходив привітати його…
💙💛Він був розумним, талановитим, ерудованим, ввічливим, товариським. «Душа компанії» – так говорили про Женю. У нього в голові було завжди багато ідей, планів. У школі мав багато друзів, цікавився різними науками, багато читав і вмів своєю розповіддю зацікавити слухачів. Любив слухати музику, знав багато пісень та їх виконавців. Він був роботящим, не цурався ніякої роботи, завжди всім допомагав. Ніколи не проходив повз, не привітавшись, не пожартувавши. У пам’яті сусідів назавжди залишиться із навушниками та рюкзаком за плечима.
😪Ще багато слів можна підібрати для характеристики його, як колишнього учня та просто людини. Йому б іще жити і жити…
…Проклята війна забирає життя, незалежно від віку і соціального статусу. Забрала вона і життя нашого Женьки – Пастухова Євгена Володимировича. М’яких хмаринок тобі, друже. ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ тобі, наш ГЕРОЮ!