5 вересня в Іллінецькому міському Будинку культури відбулася надзвичайно важлива подія – презентація книги пам’яті «Янголи Маріуполя». Це видання, написане болем і любов’ю матерів, дружин, сестер та дітей, містить 14 історій Героїв з Вінниччини, які віддали життя, захищаючи Маріуполь. Упорядницею книги виступила Вікторія Колмикова, мати загиблого азовця Романа Колмикова (позивний Вахр).

Захід був присвячений нашому земляку, уродженцю с. Жадани, військовослужбовцю полку «Азов», головному сержанту Богдану Демчуку. Його бойовий шлях розпочався у 2014 році в громадському формуванні «Плоскирівська сотня», де він допомагав доправляти гуманітарну допомогу на Донеччину. Вражений мужністю воїнів полку «Азов», Богдан поставив за мету приєднатися до них. Вже у лютому 2015 року, після важкої підготовки, він став бійцем Окремого загону спеціального призначення «Азов» під позивним «Вогник».

«Вогник» брав участь у бойових діях, зокрема у Павлопіль-Широкинській операції. З початком повномасштабного вторгнення він разом із братом Олегом та побратимами мужньо обороняв Маріуполь. 29 квітня 2022 року Богдан потрапив під артобстріл на «Азовсталі» і загинув від осколкового поранення.

Богдан Демчук пройшов шлях від солдата до головного сержанта, обіймав посаду заступника командира роти матеріально-технічного забезпечення. Він був нагороджений почесними відзнаками «За оборону Маріуполя», «За участь в АТО», медаллю «За сприяння в охороні державного кордону України» та посмертно орденом «За мужність ІІІ ступеня».

Його брат, Олег Демчук, також захисник Маріуполя, вийшов з полону 16 травня 2022 року. Він пережив теракт в Оленівці, скоєний рф, та отримав важкі поранення. Наразі Олег залишається у полоні.

Ця презентація об’єднала не лише жителів громади, а й тих, для кого кожне слово про Героїв – це особистий біль і гордість. Рідні та близькі захисників, чиї імена вписані до книги, поділилися спогадами, створюючи відчуття духовної присутності загиблих.

Під час заходу показали відеофільм про загиблих азовців та стрічку про життєвий шлях Богдана Демчука. Ініціаторка книги, Вікторія Колмикова, розповіла, що «Янголи Маріуполя» містить історії 14 захисників з Вінниччини, які загинули під час оборони міста. Кожна розповідь починається з імені та псевдо, кредо полеглих Героїв. Біографії доповнено QR-кодами для подальшого наповнення інформацією. У збірці є опис подій захисту Маріуполя та фотощоденник маріупольця Євгена Сосновського, який із родиною провів 65 днів у місті під час бойових дій.

«Любов – це коли ти живеш тим, чим жили твої сини. Дякую усім, хто долучився до організації та придбав книги. Дякую вашій громаді за шанування пам’яті полеглих Героїв», – звернулася пані Вікторія.

Мати Богдана, Тетяна Михайлівна, поділилася: «Богдан ніколи не жалівся на життя, він жив його гідно! «Вогник» горів своїм життям, зігрівав теплом усіх. Я відчувала від нього надзвичайну повагу. Діти – найважливіше у житті, це Божа благодать!» Разом із нею у залі були сестра Богдана, його дружина та маленький син Михайлик.

Іллінецький міський голова Володимир Ящук подякував Вікторії Колмиковій за важливу справу увіковічнення пам’яті вінничан, захисників Маріуполя. Він відзначив, що доки жива пам’ять – живі Герої. «Важко говорити після емоцій. Хочу подякувати мамі Богдана, батькам усіх полеглих воїнів, пані Вікторії за цю книгу. Дякую воїнам-побратимам за збереження України. І хочу запевнити Тетяну Михайлівну, що той вогник, який проніс Богдан, назавжди в серцях іллінчан», – зазначив міський голова.

Були вручені Подяки Іллінецької міської ради Вікторії Колмиковій та Хорунжій службі 12-ої бригади «Азов». Побратим «Відьмак» поділився спогадами про мужність друзів. Також подякували за відвагу захисникам Маріуполя Тетяна та Василь Вербичі. У знак шани родини загиблих отримали сорочки з вишитими позивними.

Учасники заходу взяли участь у спільній молитві, яку провела Хорунжа служба полку «Азов», та поклали квіти до Стіни пам’яті.

Герої не вмирають. Вони живуть серед нас – Янголами Маріуполя, Янголами України. Ця книга – вогник пам’яті, що нагадує: ми зобов’язані жити гідно, бо за це заплачено найвищу ціну.