🎖️П’ять відважних захисників Яворівської громади, які віддали свої життя за Україну, посмертно відзначені високими державними нагородами. Це визнання їхнього незламного духу, безмежної мужності та самопожертви в боротьбі проти повномасштабного російського вторгнення. Указом Президента України, за виявлений героїзм, відвагу та непохитну вірність військовій присязі, усіх п’ятьох захисників Яворова нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Це є символом глибокої вдячності нації за їхній внесок у захист суверенітету та незалежності нашої Батьківщини.

Кожен з цих захисників Яворова має свою унікальну історію, але всіх їх об’єднує єдина мета – мирне майбутнє України. Їхні імена назавжди будуть вписані в літопис української доблесті та пам’яті.

🕯️Квас Андрій Іванович, уродженець Яворова, був прикладом справжнього воїна. Його військовий шлях розпочався одразу після навчання, коли він приєднався до миротворчої місії в Югославії, здобуваючи цінний досвід. З початком повномасштабного російського вторгнення, Андрій без вагань став на захист рідної землі. Навіть після важкого поранення, пройшовши реабілітацію, він не роздумуючи повернувся на фронт. Його життя обірвалося 5 липня 2023 року під час виконання складних бойових завдань на Донеччині. Андрій Квас залишив по собі пам’ять про відданого сина України, справжнього захисника.

🕯️Бій Юрій Михайлович, ще один мешканець Яворова, демонстрував відданість своїй країні. За освітою він був кваліфікованим автослюсарем та водієм, працював за кордоном, але його серце завжди було в Україні. У 2022 році, коли ворог ступив на нашу землю, Юрій вступив на службу до 58 окремої мотопіхотної бригади. Він мужньо боровся за кожен клаптик української землі. Його героїчна загибель сталася 28 серпня 2024 року на Донеччині, підтверджуючи незламність українського духу в цій жахливій війні.

🕯️Прус Юрій Юрійович, хоча і народився в Новояворівську, провів дитинство в Сопоті. Він здобував фах будівельника, а згодом вирушив на заробітки. Але коли Батьківщина опинилася в небезпеці, Юрій, не вагаючись, повернувся додому. У 2024 році він добровільно приєднався до лав Збройних Сил України, ставши частиною елітної 80 десантно-штурмової бригади. Він загинув унаслідок жорстокого ворожого нападу 16 січня 2025 року, маючи всього 21 рік. Його юний вік підкреслює трагізм і масштабність втрат, які несе ця війна, і водночас – велич його подвигу як справжнього захисника.

🕯️Донченко Павло Богданович – ще один юний захисник Яворова, який з 19 років обрав шлях військової служби, підписавши контракт. Він служив у 24 бригаді, де вже був його вітчим, що свідчить про сімейні традиції патріотизму. Павло брав участь в АТО, і попри свій молодий вік, користувався величезною повагою серед побратимів за свою відвагу та професіоналізм. У 2022 році його перевели до Академії Сухопутних військ, а згодом він приєднався до 118 бригади, з якою вирушив захищати один із найгарячіших напрямків – Запорізький. Його життя трагічно обірвалося 20 липня 2024 року в районі Роботиного, де він виконував свій військовий обов’язок.

🕯️Батіг Іван Федорович, уродженець села Коти, був звичайним працівником підприємства з видобутку сірки, турботливим батьком. Але коли країна покликала, у 2022 році він добровільно вступив до лав 103 бригади територіальної оборони, ставши на захист Батьківщини. У 2024 році він перевівся до 67 окремої механізованої бригади, продовжуючи боротьбу з окупантами. Іван Федорович загинув 26 серпня 2024, виконуючи свій святий обовʼязок на Луганщині. Його відданість і жертовність є яскравим прикладом патріотизму українського народу.

Ці п’ять імен – лише мала частина тих, хто віддав найцінніше за свободу України. Кожен з них – справжній герой, пам’ять про яких має жити вічно. Захисники Яворова, їхні подвиги є нагадуванням про високу ціну нашої свободи та стимулом для всіх українців продовжувати боротьбу за мир та перемогу.

Центр підтримки ветеранів війни Яворівської міської ради