Токарівка, Харківщина – трагічна втрата. 22 травня 2025 року в селі Токарівка, що на Харківщині, загинула 57-річна Любов Шворак. Жінка працювала біля власного будинку, ліквідуючи наслідки попередніх обстрілів, коли ворожий дрон скинув на неї смертельний боєприпас. Смерть настала миттєво. Невдовзі після цього, ворог здійснив ще один скид, повністю знищивши подвір’я.

Любов Шворак була вчителькою вищої категорії, відданою своїй професії та громаді. Народившись у Токарівці, вона закінчила Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна і протягом 36 років викладала історію в Токарівському ліцеї, обіймаючи посаду заступниці директора з навчально-виховної роботи. Окрім цього, Любов була помічницею старости села, активно сприяючи розвитку громади.

Навіть під час окупації у 2022 році Любов залишалася в Токарівці. Її знайомі згадують, що вона, як історик, не боялася доводити правду про історію України та приналежність Криму навіть окупантам. Її патріотизм та відданість були беззаперечними.

Токарівка розташована лише за кілька кілометрів від кордону з ворогом. На травень 2025 року в селі проживало лише 18 мешканців. Любов була дев’ятнадцятою. За словами друзів та колег, вона свідомо вирішила залишитися, щоб допомагати своїй літній матері та іншим мешканцям, які відмовилися від евакуації. «Я за село відповідаю. Я буду остання, а як всі виїдуть – «закрию», – говорила Любов журналістам, демонструючи свою незламну волю.

Любов Шворак піклувалася не тільки про людей, а й про покинутих тварин, беручи їх під свою опіку. Вона була творчою особистістю, писала вірші, малювала, прикрашаючи стіни ліцею та стели на в’їзді в Токарівку своїми роботами. Любов обожнювала квіти та свою онуку Юну. Останнім її малюнком стали квіти на сценічному костюмі Юни для повітряної гімнастики.

Олександр Кулик, начальник відділу Дергачівської міськради, відзначив: «Людина з неймовірною жагою до життя і неймовірною вірою в краще. За час повномасштабного вторгнення я не бачив нікого з такою жагою до майбутнього. У неї горіли очі, коли розповідала про відновлення школи, будинків у Токарівці». Він підкреслив, що на Любові трималося життя в прикордонних селах.

Вікторія Колодочка, староста Токарівського старостинського округу, розповіла: «У Токарівці зруйновано все. Але це все потопало в квітах Любові Шворак. Вона була нашим світлом у темряві, збирала місцевих на посиденьки, щоб підбадьорити. Вона стільки пережила, але я не бачила її без усмішки».

Любов висловила бажання бути похованою біля батька. Однак, через постійні обстріли, тіло загиблої не змогли відвезти на кладовище, і її поховали в батьківському саду. Неодноразові спроби організувати вивезення тіла не вдалися, оскільки навіть уночі ворожі дрони не давали проїхати.

У Любові залишилися матір, донька, онука і син, який разом із нею допомагав жителям Токарівки та сусідніх сіл, а в 2024 році вступив до лав ЗСУ.