6 вересня 2025 року виповнюється друга річниця від дня загибелі нашого земляка – Сергія Олексійовича Луцика, мужнього захисника України. Він був головним сержантом, водієм-електриком апаратної 2 взводу зв’язку командного пункту польового вузла зв’язку військової частини. Його життя, присвячене служінню народу, обірвалося трагічно, залишивши глибокий слід у серцях тих, хто його знав.

Сергій Луцик народився 28 липня 1976 року в мальовничому селі Воронівці, що на Теофіпольщині Хмельницької області. Саме тут пройшли його дитячі та юнацькі роки, формувався характер майбутнього воїна. Після закінчення Воронівецької ЗОШ І–ІІІ ступенів, він здобув професію тракториста та водія, навчаючись у Теофіпольському СПТУ – 34. Ці навички, здавалося б, далекі від військової справи, згодом стали в нагоді в армії.

Коли рідна Україна опинилася перед обличчям агресії, Сергій, не роздумуючи, став до лав Збройних сил. 30 січня 2023 року його мобілізував Хмельницький РТЦК та СП. Він без вагань вирушив на фронт, готовий захищати свою землю. Сергій сумлінно виконував бойові завдання, ніс службу в найгарячіших точках зони бойових дій, демонструючи відвагу та відданість військовій присязі.

На жаль, 06 вересня 2023 року, під час виконання службових обов’язків в районі населеного пункту Ковалівка Ізюмського району Харківської області, Сергій Луцик раптово пішов із життя. Йому було лише 47 років. Його смерть стала непоправною втратою для родини, друзів та побратимів.

Минуло два роки відтоді, як не стало нашого героя. Проте пам’ять про Сергія Луцика, його незламний дух, мужність та щиру любов до України навічно залишаться в наших серцях. Він був справжнім патріотом, який віддав найцінніше – своє життя – за мирне майбутнє співгромадян. Його подвиг є прикладом для наслідування.

Вічна пам’ять Герою! Герої не вмирають!