6 лютого 2025 року на Покровському напрямку загинув Олег Мацан – молодший лейтенант, командир інженерно-саперного взводу. Ця сумна звістка нагадує про важку ціну, яку Україна платить за свою свободу.

Олегові цьогоріч мало би виповнитися 30. Але війна, яку безпідставно розв’язала росія проти нашої держави, відібрала можливість побачити, як ростуть і радіють життю його діти, як насолоджуються щастям молодшого сина та онуками його батьки. Його життя, сповнене любові до родини та відданості Батьківщині, було трагічно обірване.

Уродженець села Садовод Катеринівського старостату, Олег Мацан не планував стати військовим. Його шлях до захисту України був непередбачуваним, але сповненим рішучості. У серпні 2018 року одружився. Стосунки з коханою пройшли випробування часом. Після закінчення 9-х класів загальноосвітніх закладів Великобурлуччини – він – Андріївської школи, вона – Приколотнянської, Олег з Олею здобули у Куп’янському медколеджі професії фельдшерів, і згодом вже мали спільні мрії та прагнення. Сім’я була для нього найбільшою цінністю.

Чоловік не цурався ніякої роботи. Де б не працював, з людьми сходився легко. Його поважали за відкритість, чесність, безвідмовність і позитивні нотки характеру. Надійною підтримкою і дружнім плечем для Олега завжди був старший брат Ігор. Вони, ніби дві половинки одного цілого, – завжди разом. Разом у жовтні 2018 року вони стали строковиками. В навчальному центрі на Львівщині солдати вивчали вибухові речовини, різновиди і тактико-технічні характеристики мін, авіабомб та способи їх знешкодження, як встановлювати боєприпаси, що застосовуються для наземних загороджень. Іспити здали на відмінно. Повернувшись до частини, Олег першим підписав контракт на військову службу в ЗСУ на три роки. І першим отримав направлення до Луганської області, в зону ООС. Вслід за ініціативним молодшим братом, піде й старший. Він був прикладом для наслідування.

Від професійного вміння сержанта Олега Мацана залежало життя українських бійців, а він щоразу ризикував своїм. Доля оберігала завзятого сміливця. Уважно, зосереджено і вправно військовослужбовець виконував свою роботу, що підтверджують медаль «Операція об’єднаних сил. За звитягу і вірність», кваліфікаційний нагрудний знак «За розмінування» ІІ ступеня від командувача Національної Гвардії України, Грамота за зразкову військову дисципліну, ініціативність, досягнуті високі результати у військово-бойовій діяльності. Його відвага та професіоналізм були відзначені багатьма нагородами.
Після повернення в частину пліч-о-пліч з братом продовжив вишкіл у навчальному центрі та подальшу службу. Контракт зі Збройними Силами добігав завершення 26 липня 2022 року. Початок великої війни скорегував дату.

Від ранку 24 лютого старший сержант Олег Мацан з групою військовослужбовців був задіяний у будівництві бліндажів та окопів біля кільцевої дороги Харкова. Земляні роботи за допомогою екскаватора вели з боку Білгородського шосе під вогнем ворожої авіації. За наказом начальника інженерної служби, у визначених місцях на території частини він встановив наземні мінні загородження, на випадок, якщо росіянам вдасться прорватися. Старший сержант виконував покладені на нього обов’язки на території військового містечка декілька місяців, а влітку разом із групою розпочав підготовку до Харківської операції. Він був готовий до будь-яких викликів.

27 червня 2022 року, повертаючись з начальником інженерної служби після виконання завдання в Руській Лозовій, зняли в полі 30 протитанкових мін. Продовжуючи оглядати територію, підірвалися на ворожій ОЗМ-72, внаслідок чого Олег отримав численні осколкові поранення, переломи ніг. Через вісім місяців, пройшовши лікування та реабілітацію, боєць повернувся в частину до старшого брата, в роту інженерної служби і охорони. Але надовго не затримався, зі своїми побратимами вирушив на Запорізький напрямок. Був старшим групи, яка виконувала бойові завдання. За потреби, підміняв хлопців. Восени минулого року Олег отримав офіцерське звання і став командиром взводу. Його наполегливість та відданість справі вражають.

– Специфіка його роботи не змінилася, – розповідає брат Ігор. – Їхня група – сапери, інженери, виїжджали до і за лінію розмежування, розкладали міни перед позиціями противника, розтягували колючий дріт єгозу, щоб ворог не мав можливості підійти до українських позицій, розміновували дороги. Якщо нашим конче потрібно було пройти, вночі знімали міни, була можливість – ставили на ворожі позиції. Олег завжди був поруч із хлопцями. Його поважали і цінували як фахівця і бойового командира. Він був справжнім лідером.

За сумлінне виконання службових обов’язків, проявлену мужність, рішучість та героїзм під час виконання бойових завдань при відсічі повномасштабного вторгнення рф Олег Мацан був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» та медаллю «За військову службу Україні», мав нагрудний знак «За доблесну службу» Національної Гвардії України. Його героїзм відзначено державою.

Із січня 2025 року військовослужбовець перебував на гарячому Покровському напрямку.

6 лютого 2025 року молодший лейтенант, командир інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти батальйону підтримки військової частини 3017 Олег Мацан загинув під час слідування до точки виконання бойового (спеціального) завдання з встановлення мінно-вибухових інженерних загороджень поблизу населеного пункту Удачне Покровського району Донецької області…

Церемонія поховання Героя відбулася 14 лютого 2025 року в Харкові на Алеї Слави 18 кладовища. Віддати честь вірному синові України прибули побратими з Покровського напрямку, військової частини, друзі з інших підрозділів, однокласники. У Захисника залишилися батьки, дружина, трирічний син, одинадцятимісячна донечка, брат. Його втрата – велика трагедія для всіх.

Олег Мацан був справжнім Воїном, який до останнього боровся за свободу своєї держави і мирне майбутнє. Його відвага залишиться в наших серцях, а подвиг не забудеться ніколи. Пам’ять про нього житиме вічно.
Великобурлуцька селищна військова адміністрація, Великобурлуцька селищна рада щиро співчуває рідним та близьким Захисника України Олега Мацана і розділяє біль втрати. Його життя – приклад мужності та самопожертви.

Честь і Слава Герою! Вічна Пам’ять!