60 років – це багато чи мало??!
Риторичне питання.
Хтось скаже: «Ого, це більше, ніж пів століття позаду», а хтось відповість, що 60 років пролетіли, як одна мить. І гортаючи альбоми із світлинами на мить задумуєшся, як вони так швидко промайнули…
Роки- це багатство, а вік – п’єдестал. Лиш переможці стоять на ньому. Усім нам завжди 18, а 60- це сума добрих справ, розуму, порядності, совісті, творчих удач в справі , якій віддав своє життя.
22 серпня 2024 року на свій п’єдестал підніметься керівник СТОВ « РІД» депутат Лосинівської селищної ради Чуприна Микола Григорович.
60 років – це коли прожито більшу частину життя і кожен підбиває підсумки наче перегортаючи сторінки книги одну за одною. Наче вчора : мати за руку вела в перший клас Сальненської середньої школи, де під своє крило взяла перша вчителька–Савенко Л.В. Безтурботні шкільні роки так швидко пролетіли і вже батько каже побажання на проводах, щоб чесно служив і не осоромив своє прізвище, що Микола Григорович і додержав проходячи службу в прикордонних військах. Після повернення з армії поїхав працювати в Київ, де зустрів свою долю– красуню полтавчанку Олю. Народили двоє дітей: дочку та сина. Але тяга до рідної землі була сильнішою за комфортне життя столиці. Кожні вихідні Микола Григорович приїздить до своїх батьків, які розповідають про важкий стан в селі. То були важкі 90-ті. Поля майже не оброблялись, на фермі худоба падає від нестачі їжі, працівники 5 років не отримують заробітну плату.
Спостерігаючи за занепадом рідного села, за тим, як заростають бур’янами родючі чорноземи краялось серце Миколи Григоровича. Тому й прийняв він важливе рішення, і для себе, і для односельців– взяти їх паї в оренду.
Важко сприйняли цю звістку батьки: Григорій Миколайович та Любов Степанівна, адже вони розуміли, який тягар бере на себе їхній син, але також вони знали, що він ніколи не відступається від своєї цілі і йде до своєї мети. Вони стали допомагати, як тільки могли: мати варила їсти механізаторам, а батько возив конем на поле їжу,добриво, пальне, посівне зерно.
На поміч прийшов двоюрідний брат Калініченко Олександр Іванович. Вони разом створилигосподарство під назвою СТОВ «РІД». Працювати було дуже важко, техніки не вистачало та що дісталась СВК «Сальненський» була стара. Найновішому трактору було 10 років, складали із трьох один. Були поля на яких вже починали рости дерева. Поле за полемрозроблялася земля. В Миколу Григоровича повірили односельці, як могли допомагалийому. Зараз СТОВ «РІД» одне з найкращих сільськогосподарських підприємств. Підприємство забезпечує робочимимісцями 35 працівників. А це 35 сімей, в кожній зяких є діти. Кожен працівник є соціально захищеним, отримує гідну, прозору заробітну платню, з якої сплачені всі податки, тож в майбутньому матиме належне пенсійне забезпечення. Орендодавцям виплачують достойну орендну плату, а також дають олію та муку. По пільговій ціні обробляють земельні ділянку.Надає допомогу та поховання.
Згадаймо 2008 рік… Мрія мешканців сіл Сальне та Садове про газифікацію нарешті сталана шлях здійснення. Та була значна тому перешкода, підвідний газопровід, на якийпотрібна була велика сума коштів. Здавалось, газопровід так і залишиться мрією, але Микола Григорович не вагаючись знайшов 1000000 грн. і в оселях селян загорів голубий вогник, а через рік і в місцевій школі.
За фінансової підтримки СТОВ «РІД» було перекрито дах церкви, встановлено купол, в центрі села Сальне частково встановлені паркани, зроблений косметичний ремонт адміністративної будівлі старостату, відремонтований фундамент та ганок у сільському клубі, частково встановлені пластикові вікна в школі, ремонтують шкільний автобус, за спонсорської допомоги пана Миколи проводяться свята в школі та селі.
Коли в селі виникла потреба в питній воді. Микола Григорович пробив скважину в центрі села, водою з якої користуються не тільки місцеві жителі, але й люди з окружних сіл. Підтримує місцевий фельдшерський пункт надаючи кошти на ліки для невідкладної допомоги та пальне для під’їзду фельдшера.
За спонсорської допомоги Миколи Григоровича було розчищено одне із кладовищ с. Сальне та ставок для напування худоби, зроблений косметичний ремонт місцевого ФАПу, встановлена вежа мобільного зв’язку «ВОДАФОН»
Надана допомога трьом учасникам АТО в оформленні у власність земельних ділянок та постійно допомагає нашим ЗСУ у теперішній час.
Багато років пан Микола підтримував футбольну команду с. Сальне, яка багато разів була чемпіоном із першості футболу Ніжинського району.
СТОВ «РІД» кожного року був одним зі спонсорів організації дня села Сальне.
2020 році більшістю голосів Миколу Григоровича було обрано депутатом Лосинівської селищної ради. До своїх депутатських обов’язків відноситься сумлінно та відповідально, не пропустив жодне засідання сесії.
Було багато планів, що зробити для свого села та громади, але війна…
Згадаймо важке 24 лютого 2022 року… Початок повномасштабного вторгнення. Паніка… Не розуміння, що далі… Ще страшніше для сальнян та жителів окружних сіл стало 28 лютого, коли селами проїхала перша ворожа техніка…
Сім’я Миколи Григоровича приїхала до села, щоб люди відчували підтримку та бачили, що влада не злякалася, а знаходиться на місці.
Змінивши авто на не примітний транспорт, велосипед, пан Микола об’їжджав село цікавився, як обстановка, як себе почувають люди.
8 березня, запаси магазинів закінчуються, враховуючи, що один розбитий та розграбований, люди без хліба, багато приїжджих людей, які тікали від бомбардувань міст у села.
Є можливість завезення продуктів, але не має пального, що робити, на заправках величезні черги.
«Головне, щоб люди відчували підтримку та не відчували великої потреби у харчах.»
З таким настроєм говорив Микола Григорович і без якихось роздумів погодився заправляти машину, яка доставляла продукти для населення не тільки с.Сальне та Садове, але й для людей окружних сіл, адже до них не можна було проїхати.
У СТОВ «РІД» були запаси борошна та олії, які було завезено для роздачі пайщикам, а також було передано на реалізацію, щоб у людей було, що їсти.
Але пан Микола не звик сидіти на місці і вирішує теж проїхати до міста об’їзними шляхами. Сім’я шокована, відмовляли, але не вийшло.
Микола Григорович їде до міста, де в районній адміністрації отримує першу гуманітарну допомогу для людей. Всю допомогу було розділено та роздано дітямта самотнім людям похилого віку. Згадується момент, як пан Чуприна сам розвозив гуманітарну допомогу на велосипеді та роздавав. Сам скуповував продукти у магазинах міста, де було можливо. Все розвозив сім’я своїх працівників та сім’ям, де знав, що є діти.
Малих дітей у селі багато, підгузки та дитяче харчування закінчувалося дуже швидко… Знову певна паніка… Микола Григорович їде у місто, щоб забезпечити мешканців свого села всім необхідним. Привозить все для дітей, скуповує по місту, відстоює величезні черги, але все для людей.
Не забуває й про ліки для літніх людей, по можливості доступних у аптеках, було все доставлено до села.
Але хвилювалися всі, адже село окуповане, а вже березень, потрібно сіятись. Тільки було де окуповано село, 1 квітня робочі вже виїхали на поле, адже земля чекати не може.
До землі, як і до хліба, звикають з дитинства, з юних літ. Щасливий той, хто має на ній власноруч прокладену борозну. Посадити зерно і виростити урожай може не кожен. Для цього потрібно мати, в першу чергу, справжній талант, любов до рідної землі, до справи, якій присвятили життя.
Ми вдячні керівнику СТОВ «РІД» Чуприні Миколі Григоровичу за те, що наші поля родять і колосяться з року в рік, за те що наші чоловіки, мають роботу, сім’ї підтримку, а значить і майбутнє. Говоримо «дякую» від імені кожного власника земельного паю, хто довірив обробляти його вам, від кожного працівника який забезпечений роботою, а сім’я достатком, від кожного жителя села, який знає, що у важку хвилину може розраховувати на вашу підтримку і це перевірено не на словах, а на справі.
Ми щиро вітаємо Миколу Григоровича з ювілеєм
Безмежного щастя людського бажаєм.
Завзяття в роботі, поваги людей,
Здійснення планів, блискучих ідей.
Спасибі за працю, за щирість сердечну,
За поміч, готову прийти повсякчас.
За те, що в щасливу і скрутну годину
Ми можем надії покласти на Вас.

Староста
Сальненського
старостинського округу
Людмила Петрик