7 березня минає два роки з дня загибелі Захисника Шевченківської громади, жителя с. Боровикове, Козаченка Анатолія Івановича. Ця трагічна дата нагадує нам про велику втрату та героїзм українських воїнів, які віддали своє життя за свободу та незалежність України. Анатолій Іванович Козаченко був справжнім патріотом, який все своє життя присвятив служінню рідній землі.

Більшу частину свого життя Анатолій Іванович працював трактористом, сумлінно обробляв землю, забезпечуючи продовольчу безпеку громади. Коли ж на Україну прийшла війна, він без вагань став до лав Захисників, готовий відстоювати рідну землю від ворога. Анатолій був учасником АТО, де проявив мужність та відвагу. З початком повномасштабного вторгнення він поповнив ряди 30-ї ОМБР ім. князя Костянтина Острозького, демонструючи непохитну волю до перемоги. Анатолій виконував обов’язки стрільця-санітара, рятуючи життя побратимів на полі бою, та мав звання старшого солдата.

Він назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів, колег та бойових побратимів як проста, людяна людина, завжди готовий прийти на допомогу. Анатолій був прикладом справжнього товариша, на якого можна було покластися в найскладніших ситуаціях. Його доброта, чуйність та безкорисливість запам’ятаються назавжди. Він був справжнім героєм нашого часу, який віддав своє життя за мирне майбутнє України та кожного з нас.

Нехай душа загиблого воїна Анатолія знайде вічний спокій. Його подвиг ніколи не буде забутий. Ми завжди будемо пам’ятати його самовідданість, мужність та любов до України.

Герої не вмирають! Вони вічно житимуть у наших серцях і будуть прикладом для майбутніх поколінь.

Вічна пам’ять і слава відважному воїну, який віддав життя за Україну! Ми завжди будемо вдячні йому за його подвиг та самопожертву.