8 березня, в день свого ювілею, пані Мирослава, мама полеглого захисника України Влада Покрищука, здійснила сходження на вершини Жандарм (1763 м) та Стіг (1704 м) у гірському масиві Свидовець. Це були улюблені місця її сина, і саме там вона вшанувала його пам’ять. Цей подвиг є свідченням безмежної материнської любові та скорботи, які не можуть здолати навіть найважчі випробування. Пані Мирослава показала приклад неймовірної сили духу, піднявшись на вершини, де Владислав любив бувати. Сходження відбулося в пам’ять про героя, який віддав своє життя за свободу України.

З гіркотою в голосі, пані Мирослава згадує: “Він більше ніколи не подарує мені тюльпанів🌷 на день народження… Тепер я сама приноситиму їх Владу — на його могилу.” Ці слова пронизують серце, нагадуючи про біль втрати, який ніколи не згасне. Вони віддзеркалюють глибину материнського горя, викликаного війною. Кожен тюльпан, який вона принесе на могилу сина, буде символом її безмежної любові та пам’яті.

Та попри невимовний біль, пані Мирослава нагадує всім нам про найважливіше: “Ми маємо пам’ятати, завдяки кому живемо. Завдяки нашим воїнам продовжує битися серце України.” Її слова – це заклик до єдності та подяки. Вона закликає нас пам’ятати про тих, хто віддав своє життя за нашу свободу, і бути гідними їхньої жертви. Її приклад нагадує про важливість пам’яті та шанування подвигу українських воїнів. Вона наголошує на необхідності підтримки тих, хто продовжує боротьбу за незалежність.

Мирослава Покрищук – втілення сили та мужності. Її вчинок – це не просто сходження в гори, а символ незламності духу, відданості та пам’яті про тих, хто віддав життя за Україну. Це приклад для наслідування, який надихає та спонукає до вдячності.