8 травня. День пам’яті та примирення. Згадуємо та шануємо…

Ми не святкуємо, а згадуємо з болем і гідністю. День пам’яті та примирення — це нагадування про страшні події Другої світової війни та важливість миру. Український вимір Другої світової — це історія про втрати, страждання та героїзм. Це пам’ять про тих, хто стояв на фронті та в тилу, про загиблих, яких ми ніколи не забудемо.

Житомир, місто, яке пережило окупацію з 9 липня 1941 року. Місто, яке знає, що таке розстріли та концтабори. Сьогодні ми згадуємо розбомблені будинки та нові імена на цвинтарях. Ми воюємо за свободу, за право бути собою, говорити рідною мовою, жити у вільній країні.

У храмах України лунають панахиди за жертвами Другої світової війни та повномасштабної агресії росії. Ми молимося за загиблих Захисників і Захисниць, які віддали життя за незалежність України. Молебні лунають за мир, за спокій на нашій землі.

8 травня — це нагадування про ціну свободи та про наш обов’язок пам’ятати. Ми пам’ятаємо кожного, хто віддав життя за мир та свободу. Ми боремося за майбутнє, де не буде місця війні та стражданням. Ми не відступимо, ми будемо боротися до перемоги. Житомир пам’ятає, Житомир вшановує.