9 Березня Україна відзначає 211 років від дня народження Тараса Шевченка, Великого Кобзаря. Цей день – нагадування про велич особистості, яка залишила глибокий слід в історії та культурі України.

Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії, в родині кріпаків. Раннє сирітство – втрата матері у 9 років та батька у 11 – залишило незабутній відбиток на його долі. Сестра Катерина взяла на себе турботи про маленького Тараса.

Восени 1822 року розпочалося навчання грамоти у місцевого дяка. Згодом, юний Тарас наймитував у дяка Богорського, що приїхав з Києва. Не витримавши знущань, Шевченко тікає від дяка, шукаючи учителя малювання в навколишніх селах. Його прагнення до знань та мистецтва було надзвичайно сильним.

У 1828 році доля зводить Тараса з поміщиком Енгельгардтом. Спочатку він працює кухарчуком, потім козачком. Помітивши художній талант Шевченка, Енгельгардт вирішує зробити його придворним художником. Кріпака віддають в навчання до Яна Рустема, викладача Віленського університету. У Вільні Тарас провів 1,5 року, здобуваючи перші професійні навички.

У 1831 році, переїхавши з Енгельгардтом до Петербурга, Шевченко продовжив навчання у живописця Василя Ширяєва протягом чотирьох років. У Петербурзі він розвивав свій талант, знайомлячись з новими напрямками в мистецтві.

Влітку 1836 року відбувається знайомство з художником І. Сошенком, яке відкриває перед Шевченком нові кола спілкування, зокрема з Євгеном Гребінкою, В. Григоровичем та О. Венеціановим. Це були люди, які відіграли важливу роль у його житті та творчості.

Навесні 1838 року Карл Брюллов та Василь Жуковський викуповують молодого поета з кріпацтва. Це відкриває перед Шевченком нові горизонти. Він стає студентом Академії мистецтв.

У 1840 році вийшла перша збірка поетичних творів Шевченка – «Кобзар», що містила вісім творів. Ця збірка стала знаковою подією в українській літературі.

25 травня 1843 року Шевченко вирушив в Україну з Петербурга. Ця подорож мала величезне значення для його творчості та національної самосвідомості.

В лютому 1844 року він повертається до Петербурга через Москву. Цей період був сповнений роздумами про долю України та її народу.

У 1844 році Шевченко пише гостро політичну поему «Сон» («У всякого своя доля»), яка викриває самодержавну систему Російської імперії. Його твори стали зброєю в боротьбі за свободу.

5 квітня 1845 року Академія мистецтв видає Шевченку квиток на право проїзду в Україну. В листопаді того ж року, збори Академії надають йому звання некласного художника.

31 березня (12 квітня) 1845 року Шевченко виїжджає з Петербурга через Москву до Києва. Він активно включається в український культурний та громадський рух.

Навесні 1846 року він прибув до Києва і приєднався до Кирило-Мефодіївського братства. Ця організація ставила за мету боротьбу за українську державність.

5 квітня 1847 року Шевченка заарештовують, відправляють до Петербурга та ув’язнюють. Його засилають солдатом до Оренбурга. Перебування на засланні було важким випробуванням.

Весною 1848 року Шевченка включають до складу Аральської експедиції, що дещо полегшує його становище.

У квітні 1850 року його вдруге заарештовують і відправляють до Новопетровського берегового форту, де він продовжує перебувати в ув’язненні.

2 серпня 1857 року Шевченко був звільнений з заслання. Ця подія стала початком нового етапу в його житті та творчості.

Навесні 1858 року поет прибув до Петербурга. Улітку 1859 року він повернувся в Україну, яку не бачив 12 років.

До останніх днів свого життя Шевченко перебував під таємним поліційним наглядом. Його боротьба за волю України не припинялася.

10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. Спочатку його поховали на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», прах поета було перепоховано в Україні над Дніпром на Чернечій горі в Каневі.

Шевченко – символ української нації, його творчість актуальна і сьогодні.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/taras-shevchenko-biografiya-korotko

9 Березня Україна відзначає 211 років від дня народження Тараса Шевченка,Великого Кобзаря. Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — у 11 років. Його доглядала сестра Катерина. Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра. В 1828 році він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 року. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Улітку 1836 р. він познайомився зі своїм земляком — художником І. Сошенком, а через нього — з Євгеном Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим. Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Незабаром став студентом Академії мистецтв. Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». У першому виданні було 8 творів. 25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну. В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву. У 1844р. написав гостро політичну поему «Сон» («У всякого своя доля»), ставши на шлях безкомпромісної боротьби проти самодержавної системи тодішньої Російської Імперії. 5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника. 31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва. Навесні 1846 року прибув до Києва. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства. Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт. Новопетровський береговий форт. 2 серпня 1857 – поета було звільнено з заслання. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. А влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. 10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перезахований в Україні над Дніпром на Чернечій горі (м. Канів). Джерело: https://dovidka.biz.ua/taras-shevchenko-biografiya-korotko