Селу Комаровичі – 725 літописних років! Святкування Ювілею

(допис дев’ятий)

Цей допис, як і будь-яка справа, має своє ім’я та історію. Минулого року я дійшов висновку, що перша літописна згадка про наше село датується щонайпізніше 1300 роком. Саме тоді виникла ідея відзначити ювілейну дату села, реалізація якої розпочалася у квітні й завершилася першим етапом 16 серпня 2025 року. Це можна вважати третім відзначенням Дня Комарович (перше – 28.08.11, друге – 14.10.16).

Основні завдання та мотиви святкування:

• Оновлення та зміцнення національно-історичної пам’яті односельців, їхньої любові та гордості за свою «малу батьківщину».
• Зафіксування нової, більш вірогідної, дати першої письмової згадки села, що підтверджує його українське існування ще до першої польської окупації. Важливо наголосити, що це КОМАРОВИЧІ, а не Комаровіце.
• Привернення уваги влади до проблем малих, так званих «неперспективних», сіл, обґрунтування їхньої історико-культурної, соціально-економічної та демографічної доцільності для збереження та розвитку.
• Активізація суспільної діяльності громади села.
• В умовах триваючої війни, покращення морального духу односельців та гостей, демонстрація незламності українського духу, підтримка ЗСУ та вдячність нашим захисникам.
• Особиста внутрішня потреба та глибока любов до рідного села Комаровичі, як центру власної землі.
• Любов до місця народження не за його багатства чи вигоди, а тому, що воно рідне. Важливо самому творити і примножувати його історію.

Протягом квітня-серпня було опубліковано 8 різнотематичних дописів про село Комаровичі, а також завчасно поширено програму ювілейних заходів. Перша частина програми реалізовувалася у моєму прадідівському обійсті, до якого були відкриті три брами. За чотири місяці організації заходів я провів сотні телефонних перемовин, десятки зустрічей, проїхав чимало кілометрів. Важливо зазначити, що я – приватна особа, громадський діяч, без важелів впливу чи фінансових ресурсів, окрім пенсії та зарплати. Метою була не матеріальна вигода, а корисна справа. Хоча приємно чути добре слово, найважливішим є результат.

Попри все, ювілей Комаровичів, на моє переконання, вдався і запам’ятався як історична подія, принаймні для села. Учасники помолилися біля каплички, вшанували хвилиною мовчання загиблих українців. Завдяки безпрограшній лотереї та книжковому ярмарку зібрано кошти на закупівлю дронів для потреб ДПСУ. Також відкрито два стенди на майданчику Духовно-інформаційного центру Комаровичів (ДІЦК) та презентовано доповнене видання збірки «Про Лукаша та Мариновича, Львів і Комаровичі…». Комаровичі – це історія, що продовжується.

Перебіг основних подій:

• Науково-меморіальна частина: заслухано доповіді від відомих громадських діячів, науковців, освітян, військових та краєзнавців, зокрема від Мирослава Мариновича, Михайла Кріля, Галини Гриценко, Мирона Іваника, Сергія Бегея, Ігоря Бегея та інших.
• Мистецька частина: виступи вокальних ансамблів «Радичанка», хору церкви Успіння Пресвятої Богородиці, «Палітра», солістів та учнів шкіл. Презентовано пісні про Комаровичі та «Сагайдачний».

Щиро дякую всім, хто долучився до організації та проведення заходу, зокрема волонтерам, партнерам, підприємцям та всім, хто прийшов/приїхав на відзначення ювілейної дати. Особлива подяка військовослужбовцям-комаровичанам та волонтеру Василю Мовчуну. Честь і шана вам!

Захід відбувся в рамках шостих «Лукашівських читань: селу Комаровичі 725 років» під егідою Всеукраїнського товариства «Самбірщина» імені гетьмана Петра Сагайдачного. Всі учасники та організатори були відзначені подяками. Слава Комаровичам! Слава Україні!