Своє поважне 90-річчя зустріла шанована жителька села Білашки, представниця справжнього золотого покоління, мудра, щира та незламна жінка — Марія Олександрівна Боровська. Цей визначний 90-річний ювілей став справжньою подією для всієї громади, адже далеко не кожному доводиться дожити до такого поважного віку, зберігаючи при цьому ясність розуму та доброту серця.

Привітати Марію Боровську з цією поважною датою завітали поважні гості, серед яких староста Тальнівської міської ради Павло Козаченко, адміністратор населеного пункту Наталія Осичнюк, а також найдорожчі — рідні та близькі. Усі присутні висловлювали теплі слова подяки за гідно прожите життя, сповнене невтомної праці та любові. Звучали щирі побажання міцного здоров’я, родинного затишку та ще довгих і щасливих літ. Ювілярка приймала численні привітання, квіти, традиційний коровай на вишитому рушникові, що символізує її майстерність, та цінний подарунок — грошовий сертифікат, що став приємним знаком уваги.

Життєвий шлях Марії Олександрівни Боровської є прикладом стійкості та незламності. Народилася вона 5 липня 1935 року в селі Нижня Рудня Овруцького району на Житомирщині у великій родині, де зростало аж восьмеро дітей. Її дитинство припало на надзвичайно важкі воєнні та повоєнні роки, які залишили глибокий слід у долі мільйонів українців. У 1941 році родина Марії Боровської втратила батька, і дітям довелося дуже рано дорослішати. Замість школи — тяжка фізична праця: ще зовсім малою Марія пасла корів, працювала дояркою, збирала льон у рільничій бригаді. Незважаючи на всі труднощі, вона ніколи не втрачала людяності, доброти та віри в краще.

У 1957 році Марія Олександрівна поєднала свою долю з Валентином Петровичем Боровським. Разом подружжя прожило дивовижних 62 роки — це еталон любові, взаємної підтримки та злагоди. Вони виховали трьох дітей, а тепер тішаться шістьма онуками та вісьмома правнуками, які є їхньою гордістю та продовженням роду. Усе своє життя Марія Олександрівна сумлінно і чесно трудилася, віддаючи всі сили обраній справі, а в 1990 році вийшла на заслужений відпочинок. Її відданість праці та родині завжди була прикладом для багатьох.

Після страшної Чорнобильської катастрофи родина Марії Боровської була змушена залишити рідні місця на Житомирщині та переселитися на Тальнівщину, де вони знайшли новий дім і де Марія Олександрівна проживає до сьогодні. Вже шість років, як вона овдовіла, але поруч із нею завжди є її син Валентин, який оточує маму турботою, любов’ю та увагою, підтримуючи її у всьому. Це свідчить про міцні родинні зв’язки, що є основою її довголіття та щасливого 90-річчя.

Особливою гордістю Марії Олександрівни є її майстерність у вишивці. У кожен стібок вона вкладала свою душу, тепло і любов, створюючи не лише прекрасні рушники та вишиванки, а й залишаючи по собі безцінний приклад незламності духу, гідності та непересічної жіночої сили. Її роботи є свідченням глибокого зв’язку з народними традиціями та культурною спадщиною України. Велика шана і низький уклін Вам, дорога ювілярко, за все пережите, за доброту серця і світло душі, за Ваш неоціненний внесок у життя Вашої родини та громади села Білашки. Многая літа!