90-річний ювілей зустріла шановна мешканка нашої громади Лідія Андріївна ЩУК! Це визначна подія, яка наповнює серця радістю та повагою. Кожен довгожитель — це жива книга історії, скарбниця досвіду та носій глибокої життєвої мудрості. Лідія Андріївна, народжена 1 жовтня 1935 року, є свідком багатьох історичних подій минулого століття, зберігаючи у своїй пам’яті багатовікові традиції українського народу.

З нагоди цього славного ювілею, за дорученням міського голови Віктора Бичкова, ювілярку привітали староста села Василь Чигрин та діловод старостату Світлана Голованчук. Вони вручили Лідії Андріївні Подяку, квіти та цінний подарунок. Староста побажав іменинниці міцного здоров’я, родинного затишку, душевного спокою, миру, а також безмежної поваги і турботи від рідних у новому році життя. Особливо відзначили її багаторічну сумлінну працю.

Життєвий шлях Лідії Андріївни, як і історичний період, в який вона розпочинала своє життя, був непростим. Вона пам’ятає жахи Другої світової війни та тяжкі випробування голодомору 1947 року. Проте, любов до праці, незламний оптимізм і віра в краще допомогли їй вистояти та зберегти яскравий дух. Народилася жінка у звичайній селянській родині у селі Ганнівка. Тут минули її дитячі та юнацькі роки: вона навчалася у сільській школі, вийшла заміж, народила та виховала разом із чоловіком двох дітей — доньку Світлану та сина Андрія.

Воєнні роки залишили глибокий відбиток у її душі. Батько не повернувся з фронту, і матері довелося самій виховувати чотирьох дітей. Під час німецької окупації в їхньому домі проживали німецькі військові. Досі Лідія Андріївна згадує, як один із солдатів давав дітям тушонку та консерви, щоб вони не голодували. Сьогодні їй боляче усвідомлювати, що росія продовжує нищити міста та села, вбиваючи мирних українців, зокрема дітей.

У 14 років Лідія Андріївна вже працювала нянею в дитячих яслах. Згодом вийшла заміж за сільського парубка Петра. Він працював фуражиром, а вона — на фермі. Подружжя прожило разом багато щасливих років, проте три роки тому Петро пішов з життя.

На щастя, доля благословила їх двома дітьми, допомогла виростити їх та дочекатися появи чотирьох онуків. Донька Світлана з сім’єю мешкає у Липовці, а син Андрій – тут, у рідному селі. Діти постійно піклуються про матір, хоча Лідія Андріївна, незважаючи на погіршення зору, прагне все робити самостійно.

Попри поважний вік, жінка залишається життєрадісною, відкритою та товариською. Її пам’ять вражає, а характер — доброзичливий. У молодості вона була чудовим співавтором у ланці. Сьогодні, згадавши ті часи, на наше прохання заспівала українську народну пісню про місяць на небі та кохання. Її онучка Діанка, випускниця Київського лінгвістичного університету, пишається своєю талановитою бабусею. А Лідія Андріївна — своїми онуками. Хіба це не справжнє багатство, здобуте за 90 років життя?

Ми низько вклоняємося життєвій мудрості та багатому досвіду Лідії Андріївни! Нехай Господь дарує їй многая літа! І нехай наступний день народження вона відзначатиме у колі найрідніших людей у мирній, вільній та незалежній Україні!