9:00. Хвилина мовчання. Зупиніться на мить, щоб віддати шану нашим Героям. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять старшого солдата Збройних Сил України, Юрія Віхарєва (07.05.1987– 23.09.2022), чия відвага та самопожертва назавжди залишаться в наших серцях.

Юрій Віхарєв народився у мальовничому місті Києві. Свій освітній шлях він розпочав у ЗОШ №3 міста Славутича, а згодом здобував знання в Севастопольському університеті ядерної енергії та промисловості. У юності Юрій активно займався панкратіоном, демонструючи силу духу та тіла. Після навчання він знайшов своє покликання як інженер електроцеху на ДСП «Чорнобильська АЕС», де сумлінно виконував свої професійні обов’язки.

З першого дня повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, Юрій без вагань став на захист Батьківщини, вступивши до лав Збройних Сил України. Він служив у 92-й окремій механізованій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка, пліч-о-пліч з побратимами.

Під час наступальної операції зі звільнення Харківської області, Юрій проявив неабияку мужність. Дізнавшись, що його побратими потрапили в засідку, він, не роздумуючи, кинувся їм на допомогу. У жорстокому, нерівному бою, Юрій до останнього намагався врятувати життя своїх товаришів. На жаль, під час цієї героїчної операції, у селі Петропавлівка Куп’янського району Харківської області, він отримав поранення, несумісне з життям.

Смерть забрала героя, але пам’ять про його подвиг житиме вічно. Юрій Віхарєв похований у місті Славутич, яке стало для нього рідним. Його ім’я навіки вписане в історію України як ім’я справжнього патріота та захисника. За свою виняткову відвагу та самовідданість, Юрій був посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Крім того, йому було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Славутича» (посмертно), що є найвищим визнанням його заслуг перед громадою.

Ми пам’ятаємо кожного, хто віддав життя за нашу свободу. Вічна пам’ять та слава Юрію Віхарєву та всім полеглим Героям України.