У серці кожного українця живе біль втрат, але й невмируща гордість за тих, хто віддав найцінніше – своє життя – заради свободи та незалежності Батьківщини. Щодня о 9:00 ранку Україна застигає у хвилині мовчання, віддаючи данину шани всім полеглим захисникам. Ця священна традиція єднає мільйони людей у спільній скорботі та незламній вірі у Перемогу. Це не просто символ, а глибоке усвідомлення ціни, яку платить наш народ за мирне небо. Вшанування пам’яті наших Героїв – це наш обов’язок, який ми виконуємо з невимовним сумом та глибокою повагою до їхньої жертовності.Нещодавно Рівненська область знову пережила гіркі хвилини прощання, проводжаючи в останню дорогу своїх відважних синів. Місцевість прийняла чотирьох воїнів, які загинули, обороняючи Україну від ворога. Їхні імена назавжди вписані золотими літерами в літопис нашої історії: Артем Мирончук, Юрій Переходько, Богдан Тарасюк та Максим Лобач. Кожен із них був уособленням мужності, відданості та безмежної любові до рідної землі. Церемонія прощання супроводжувалася загальнонаціональною скорботою, адже кожен полеглий захисник – це незагойна рана для всієї країни.

Церемонія прощання зібрала сотні людей: рідних, друзів, побратимів, представників місцевої влади та просто небайдужих громадян. Усі вони прийшли віддати останню шану тим, хто ціною власного життя захистив мирне небо над Україною. Атмосфера була сповнена глибокого смутку, але водночас і незламної сили духу, яка єднає українців у боротьбі. Кожен погляд, кожна сльоза свідчила про те, наскільки велика ця втрата для їхніх родин та для всієї громади. Ми розуміємо, що жодні слова не зможуть втішити біль рідних, але наш обов’язок – пам’ятати їхній подвиг і підтримувати тих, хто залишився. Це і є справжнє вшанування пам’яті Героїв – не лише слова, а й дії, спрямовані на підтримку їхніх родин та збереження пам’яті про їхню жертовність.Вічна пам’ять усім Героям, які полягли за волю України. Їхня самопожертва є прикладом для майбутніх поколінь і назавжди залишиться в наших серцях. Ми завжди пам’ятатимемо їхній безцінний вклад у незалежність нашої держави. Кожен день, який ми проживаємо у відносному мирі, є результатом їхнього героїчного вчинку. Вони не просто загинули, вони стали невід’ємною частиною нашої історії, символом непереможності духу українського народу. Їхня вічна пам’ять буде жити у наших справах, у наших молитвах та у збудованій вільній Україні. Ми схиляємо голови у глибокій скорботі, дякуючи за їхню жертовність і самовіддачу. Ці захисники – наш біль і наша гордість.