МЕМОРІАЛ ГЕРОЮ ДМИТРУ ПАВЛЮКУ
Сьогодні Кам’янець-Подільський вшанував пам’ять свого відважного сина – Героя Дмитра Володимировича Павлюка. На фасаді ліцею №7, де формувався його характер, урочисто відкрили меморіальну дошку, яка стане вічним символом його мужності та безмірної самопожертви заради України.
Дмитро Павлюк народився 4 травня 2002 року в серці Кам’янця-Подільського. З юних літ він прагнув бути мужнім, наслідуючи приклад батька-військового. У липні 2020 року, коли життя розкривало перед ним безліч мирних шляхів, Дмитро свідомо обрав найважчий – шлях захисника. Він добровольцем вступив до Збройних Сил України, промовивши ті слова, що стали пророчими: “Якщо не я, то хто?”
Його служба була сповнена не просто відваги, а неймовірної сили духу та непохитної рішучості. Дмитро ніколи не ховався за спинами побратимів. Його місце було там, де біль, де найважче, де точився бій за кожен клаптик рідної землі. У 2024 році його виняткові заслуги відзначили найвищою шаною – почесним нагрудним знаком «Золотий хрест» від самого Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського.
Старший солдат 59-ї окремої мотопіхотної бригади ім. Якова Гандзюка, Дмитро Павлюк, героїчно загинув 21 жовтня 2024 року. Його життя обірвалося поблизу села Воздвиженка на Донеччині, під час жорстокого мінометного обстрілу. Як командир групи, він до останнього подиху тримав оборону, прикриваючи своїх побратимів, захищаючи найріднішу українську землю. Тіло Дмитра ідентифікували за ДНК-експертизою, що принесло родині страшну звістку, яка розірвала серця. Його поховали на Алеї Слави міського кладовища 31 жовтня 2024 року, де він знайшов вічний спокій, обійнятий землею, за яку боровся.
На знак глибокої пошани та визнання його виняткового внеску у захист Батьківщини, Дмитру Павлюку посмертно присвоїли почесне звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського». У Героя залишилися мати, батько та бабуся, чиє життя він оберігав до останнього подиху.
З невимовним болем, що розривав душу, але й незмірною, всепоглинаючою гордістю, мати Героя, Олена В’ячеславівна, звернулася до всіх присутніх: “Мій син віддав життя за нашу Україну. Це невимовний біль, що розриває душу, але й безмежна гордість за те, яким він був. Пам’ятайте його!”
Місто Кам’янець-Подільський схиляє голову в глибокій скорботі, розділяючи невимовний біль родини Дмитра – матері, батька та бабусі. Ваша втрата непоправна, і жодні слова не зможуть втамувати це горе. Проте, пам’ятайте, що ви не самотні. Ми зобов’язуємося вічно берегти пам’ять про мужність і самопожертву Дмитра Володимировича, ім’я якого золотими літерами назавжди вписано в історію нашої свободи.
Вічна пам’ять Герою!