Директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи, видатна демографиня Елла Лібанова, детально розповіла про ключові фактори, які впливають на рішення українських біженців не повертатися на Батьківщину після повномасштабного вторгнення. Ця тема є надзвичайно актуальною для розуміння демографічної ситуації в країні та розробки стратегій для майбутнього України. Дослідження показують, що певні обставини створюють перешкоди для повернення, які часто не залежать від бажання самої людини чи уряду.

Одним з найвагоміших чинників є значно вищий рівень та якість життя за кордоном. Елла Лібанова пояснює, що в таких країнах, як Німеччина, Нідерланди, Данія, і навіть Польща, середній рівень життя та соціальні стандарти є вищими, ніж в Україні. Це стосується не лише матеріального добробуту, а й загальних умов існування. “Ми не можемо нічого зробити з тим, що рівень життя там є і ще довго буде вищим”, – зазначає експертка, підкреслюючи об’єктивність цієї реальності. Ця різниця є фундаментальним моментом, який складно нівелювати в короткостроковій перспективі, і вона суттєво впливає на рішення багатьох українських біженців.

Наступний важливий аспект, що утримує людей від повернення – це доступ до якісної та безкоштовної медичної допомоги, особливо для хронічно хворих. Демографиня наголошує на прикладі онкохворих, які за кордоном, завдяки медичному страхуванню, отримують практично повний комплекс послуг – ліки, необхідні приладдя, консультації – абсолютно безкоштовно. В Україні, на жаль, більшість таких послуг вимагає значних фінансових вкладень. “Люди це теж мають на увазі”, – зазначає Елла Лібанова, підкреслюючи, що питання здоров’я та його доступності є пріоритетним для багатьох родин, які розглядають своє майбутнє та повернення в Україну.

Значний вплив на рішення про повернення має також склад родини. Якщо вся родина виїхала за кордон, шанси на їхнє повернення в Україну значно зменшуються. Інша ситуація складається, коли вдома, в Україні, залишилися батьки, інші близькі родичі або чоловік. У таких випадках імовірність повернення жінки та дітей зростає. Хоча існує ймовірність, що чоловік після завершення бойових дій може приєднатися до родини за кордоном, присутність чоловіка в Україні значно збільшує шанси на возз’єднання родини саме на Батьківщині.

Окрім вищезгаданих факторів, важливу роль відіграє наявність та збереження нерухомої власності в Україні. Елла Лібанова пояснює, що люди, які мають в Україні будинок, земельну ділянку, город або інше господарство, схильні більше думати про повернення. Наявність власності створює своєрідний “якір”, що утримує зв’язок з рідною землею. “Коли власність є, люди все ж таки думають, ну да, там в мене будинок, там в мене якась земелька, там в мене якісь городи, якесь там господарство, щось там є”, – говорить демографиня. Натомість, для містян, які, як правило, не мають великих господарств і їхнє майно легше транспортувати (валізи з речами, комп’ютер), рішення про евакуацію та подальше життя за кордоном приймається легше. Це пояснює, чому містяни частіше виїжджали і продовжують виїжджати в евакуацію, ніж мешканці сільської місцевості.

Всі ці фактори у сукупності створюють складну картину демографічних процесів, впливаючи на рішення тисяч українських біженців. Розуміння цих чинників є ключовим для формування ефективної державної політики щодо стимулювання повернення громадян та підтримки демографічного потенціалу країни.

Раніше ми писали про обговорення можливого завершення тимчасового захисту для українців у країнах ЄС та варіанти розвитку подій.