В умовах повномасштабної війни, питання трудових відносин в Україні набуває особливої гостроти та важливості. Одним з найчутливіших аспектів є правовий статус мобілізованих працівників та, зокрема, можливість їх звільнення. Розуміння чинного законодавства є ключовим як для роботодавців, так і для самих військовослужбовців, щоб уникнути порушень і захистити свої права.

Згідно зі статтею 119 Кодексу законів про працю України, а також Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу» та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийнятими на військову службу за контрактом, зберігається місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації. Крім того, за ними зберігається середня заробітна плата. Ця норма є фундаментальною гарантією для захисників України.

Отже, загальне правило полягає в тому, що звільнення мобілізованого працівника з ініціативи роботодавця під час проходження військової служби заборонене. Ця заборона діє протягом усього періоду служби, включаючи час проходження медичних обстежень, лікування та реабілітації, пов’язаних з виконанням військового обов’язку. Роботодавці зобов’язані зберегти трудові відносини з таким працівником, його посаду та середній заробіток.

Проте, існують вкрай обмежені винятки, за яких припинення трудових відносин може відбутися. До таких випадків належить:

• Ліквідація підприємства, установи, організації. Якщо підприємство повністю припиняє свою діяльність, тоді, відповідно, трудові відносини припиняються з усіма працівниками, включаючи мобілізованих. Однак, навіть у цьому випадку, процедура має суворо відповідати законодавству, включаючи попередження, виплату вихідної допомоги та інші гарантії.
• Закінчення строку дії строкового трудового договору. Якщо працівник був прийнятий на роботу за строковим трудовим договором, і його строк закінчився під час проходження військової служби, такий договір може бути припинений. Проте важливо враховувати, що в багатьох випадках строкові договори автоматично перетворюються на безстрокові, якщо жодна зі сторін не виявила бажання їх припинити після закінчення строку, або якщо працівник фактично продовжує працювати.
• Звільнення за власним бажанням працівника. Мобілізований працівник має право звільнитися з роботи за власним бажанням, дотримуючись загальних правил, передбачених КЗпП України. У цьому випадку роботодавець не має права відмовити у звільненні.
• Звільнення за угодою сторін. Трудові відносини можуть бути припинені за спільною згодою роботодавця та мобілізованого працівника. Це також потребує чіткого оформлення та згоди обох сторін.

Важливо наголосити, що будь-яке звільнення мобілізованого працівника на підставах, не передбачених законом, або з порушенням встановлених процедур, є незаконним. Це може призвести до відновлення працівника на роботі через суд, виплати компенсації за час вимушеного прогулу та притягнення роботодавця до адміністративної або навіть кримінальної відповідальності.

Роботодавцям необхідно ретельно вести кадровий облік мобілізованих працівників, зберігати всі підтверджуючі документи (повістки, довідки з військових частин), а також забезпечувати нарахування та виплату середнього заробітку, якщо це передбачено законом або колективним договором. Відсутність працівника на робочому місці у зв’язку з мобілізацією не може бути підставою для його звільнення за прогул.

Для працівників, що були мобілізовані, важливо знати свої права та, у разі виникнення сумнівів або спроб незаконного звільнення, звертатися за юридичною допомогою до профспілок, Державної служби України з питань праці або до суду. Законодавство України максимально захищає права громадян, які виконують свій конституційний обов’язок щодо захисту Батьківщини.

Таким чином, незважаючи на складні умови воєнного часу, питання звільнення мобілізованого працівника чітко врегульоване українським законодавством. Основний принцип – збереження робочого місця та заробітку. Дотримання цих норм є не лише юридичним обов’язком, але й важливим елементом підтримки морального духу та соціальної стабільності в суспільстві.