Вчені відтворили обличчя жінки, що жила понад 10 тисяч років тому

Kennis & Kennis Reconstruction

Видатні наукові досягнення продовжують розкривати таємниці нашого минулого. Нещодавно дослідники здійснили унікальну реконструкцію обличчя жінки, яка мешкала на території сучасної Бельгії приблизно 10,5 тисячі років тому, в епоху мезоліту. Ця дивовижна реконструкція обличчя стала можливою завдяки ретельному аналізу стародавньої ДНК, що дозволило вченим відтворити зовнішність людини з кам’яного віку з неймовірною точністю.

Згідно з отриманими даними, ця жінка, яку назвали “жінкою з Марго” на честь печери, де були знайдені її останки, мала блакитні очі та світліший відтінок шкіри, ніж більшість її сучасників у Західній Європі того періоду. Це відкриття є вкрай важливим, оскільки воно кидає виклик попереднім припущенням про однорідність генофонду європейських мисливців-збирачів і вказує на наявність значних відмінностей у кольорі шкіри між різними популяціями вже в ті далекі часи.

Останки цієї жінки були виявлені у печері Марго, що розташована у місті Дінан, під час археологічних розкопок, проведених у 1988-1989 роках. Разом із її рештками були знайдені скелети ще восьми жінок. Така концентрація жіночих поховань є досить незвичайною для мезолітичного періоду, оскільки зазвичай у таких місцях зустрічається комбінація решток чоловіків, жінок та дітей. Більшість скелетів були частково засипані уламками каменів, а на черепі однієї з жінок були виявлені порізи, зроблені вже після смерті. Цікавим є також присутність охри на останках, що свідчить про проведення певних похоронних ритуалів.

Археологиня Ізабель де Гроот, співавторка дослідження, зазначає, що ця похоронна печера використовувалася протягом кількох сотень років. Це свідчить про те, що для давніх мисливців-збирачів, які вели кочовий спосіб життя, це місце було важливим центром пам’яті, куди вони поверталися знову і знову. Ці знахідки підкреслюють складність похоронних звичаїв того часу та викликають нові питання щодо соціальної структури та культурних практик ранніх людських спільнот.

Команда вчених ретельно проаналізувала один із черепів, який належав жінці віком від 35 до 60 років. Вона мала виражене високе перенісся та надбрівні дуги. Колір її шкіри, волосся та очей було визначено на основі аналізу давньої ДНК, тоді як інші деталі, такі як прикраси та можливі татуювання, були відтворені з урахуванням археологічних даних, отриманих під час інших розкопок у басейні річки Маас. Це дозволило створити максимально достовірну візуалізацію.

Важливо відзначити, що ця жінка належала до тієї ж популяційної групи, що й відома Чеддарська людина, чиї останки були знайдені на території сучасної Великої Британії і датуються приблизно тим же періодом. Проте, незважаючи на спільне походження, “бельгійка” мала дещо світліший відтінок шкіри, ніж Чеддарська людина. Ця відмінність підкреслює різноманітність генетичних рис серед ранніх європейських мешканців і спростовує уявлення про їхню повну одноманітність.

Реконструкція обличчя Чеддарської людини

JUSTIN TALLIS/AFP/Getty Images

Додаткові археологічні знахідки з колишніх таборів на березі річки Маас, включаючи кам’яні знаряддя, кістки диких тварин та риби, підтверджують кочовий спосіб життя цих стародавніх спільнот. Археолог Філіп Кромбе пояснює, що їхнє переміщення було зумовлене повною залежністю від природних ресурсів, таких як дикі тварини, рослини та риба, що змушувало їх постійно змінювати місце розташування своїх поселень у пошуках їжі та ресурсів.

Наразі науковці продовжують дослідження інших останків, виявлених у печері Марго, з метою встановлення можливих зв’язків між похованими жінками. Планується також детально вивчити їхнє харчування, щоб отримати повнішу картину життя цих давніх мешканців. Такі дослідження допомагають не лише візуалізувати людей минулого, але й глибше зрозуміти їхній спосіб життя, соціальні зв’язки та культурні практики.

Нагадуємо, науковці раніше вже здійснювали подібні прориви, наприклад, реконструкцію обличчя “вампірки” з Польщі, що була знайдена з серпом у домовині, розкриваючи загадкові похоронні ритуали. Кожна нова реконструкція обличчя стає цінним внеском у світову антропологію та археологію, дозволяючи нам “зазирнути” у обличчя наших предків та зрозуміти, як еволюціонувала людина.