Сьогодні ми згадуємо трагічну річницю, що залишила глибокий слід у серцях жителів села Томашгород. Минув рівно рік з того дня, як своє життя за Україну віддав наш земляк, справжній герой – Роман Колодич. Його ім’я навічно вписане в літопис боротьби за незалежність, ставши символом мужності та незламності духу. Ця пам’ятна дата є нагодою для кожного українця ще раз усвідомити ціну свободи та віддати шану тим, хто без вагань став на захист рідної землі.

Роман Колодич не чекав запрошення. Він добровільно, з перших днів повномасштабного вторгнення, усвідомлено став на захист рідної землі. Його рішення приєднатися до лав Збройних Сил України було продиктоване щирою любов’ю до Батьківщини та прагненням захистити кожного українця від ворожої навали. Він залишив мирне життя, щоб боронити наше майбутнє, демонструючи приклад справжнього патріотизму та відданості. Його шлях, обраний свідомо, є яскравим підтвердженням того, що українці готові стояти до кінця за свої цінності та свою державу.

Ця болюча дата, 22 червня 2024 року, назавжди закарбувалася в пам’яті як день, коли Роман Колодич героїчно загинув, виконуючи надзвичайно важливе бойове завдання. Це сталося на Харківщині, в одному з найгарячіших точок протистояння, де щодня вирішується доля нашої держави. Його жертовність є нагадуванням про високу ціну свободи та незалежності, яку ми щодня платимо. Кожен його крок на фронті був сповнений рішучості та віри в перемогу, а остання битва стала кульмінацією його героїчного шляху. Ця подія підкреслює ризики та небезпеки, з якими стикаються наші захисники щодня, відстоюючи кожен клаптик української землі.

За виняткову відвагу, стійкість та самопожертву, виявлені у боротьбі за суверенітет і територіальну цілісність України, Роман Колодич був посмертно нагороджений високою відзнакою – нагрудним знаком «За мужність в охороні державного кордону». Ця нагорода – не просто відзнака, це символ глибокої вдячності держави та народу за його непересічний внесок у захист України. Вона підкреслює його заслуги перед Батьківщиною та підтверджує, що пам’ять про його подвиг буде жити вічно. Посмертне вшанування є важливим кроком для збереження пам’яті про всіх, хто віддав своє життя за Україну.

Світла пам’ять про Романа Колодича, героя Томашгорода, назавжди залишиться в наших серцях. Він є прикладом для наслідування, джерелом натхнення для майбутніх поколінь. Ми повинні пам’ятати ціну, яку сплачують наші захисники, і продовжувати боротьбу за мир, за який вони віддають своє життя. Доземний уклін кожному, хто стоїть на захисті України, і вічна слава тим, хто вже віддав своє життя. Нехай історія Романа стане вічним нагадуванням про те, що свобода виборюється сміливістю та самовідданістю.

Річниця загибелі Романа Колодича – це не лише день скорботи, а й день глибокої шани та вдячності. Його ім’я має лунати у кожній домівці, нагадуючи про те, що мир і спокій – це результат чиєїсь надзвичайної хоробрості. Завдяки таким героям, як Роман Колодич, Україна вистоїть і переможе. Ми зобов’язані пам’ятати його подвиг і передавати цю пам’ять нашим дітям, щоб вони знали, якою ціною здобувається незалежність. Вічна пам’ять герою!