22 червня — це дата, що глибоко врізалася в історію України як День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни. Саме цього дня, о 4-й ранку 22 червня 1941 року, перші бомби впали на Київ, сигналізуючи про початок Другої світової війни для нашої Батьківщини. Ця війна принесла безмірні страждання, мільйони втрачених життів, руйнування та глибокі рани, що заживали десятиліттями. Незліченна кількість українців була репресована, вивезена, стала сиротами, втратила свої домівки та звичний уклад життя. Це був період неймовірних випробувань та героїчного опору. Ми щороку згадуємо всіх, хто поклав життя за свободу рідної землі, і тих, хто вижив, пройшовши крізь справжнє пекло війни, несучи крізь роки пам’ять про жертв війни.Минуло понад вісімдесят років, але жахлива історія повторилася. 24 лютого 2022 року, знову о 4-й ранку, Київ здригнувся від вибухів, коли росія розпочала нову, повномасштабну війна в Україні. Цей день став точкою відліку для нової сторінки героїчної боротьби українського народу за своє існування, незалежність та свободу. Знову Україна опинилася під ударом, але цього разу світ побачив незламну волю та неймовірну єдність нації, яка відстоює свої цінності. Сучасна війна, як і та, що була десятиліття тому, нагадує нам про надзвичайну важливість збереження пам’яті жертв війни, щоб подібні трагедії не повторилися.Українці знову тримають оборону, демонструючи світові свою мужність та рішучість. Ми — нащадки Переможців, тих, хто зупинив тоталітарне зло минулого століття. Ця історична спадщина є нашою силою та натхненням. Ми пам’ятаємо кожну жертву, кожен подвиг, кожен день опору. Наша пам’ять жертв війни є не просто спогадом, а потужною рушійною силою. Ми боремося щодня, на всіх фронтах, за своє майбутнє та за майбутнє наступних поколінь. Ми віримо в нашу Перемогу і знаємо, що вистоїмо, як вистояли наші предки.День скорботи — це не лише сумна пам’ятна дата, а й нагадування про ціну миру та важливість протистояння будь-якій агресії. Це день, коли ми віддаємо шану всім українським героям, які боронили і боронять нашу країну, а також вшановуємо тих, чиї життя були забрані війною. Наш обов’язок — пам’ятати про ці уроки історії, щоб ніколи знову не допустити подібних трагедій. Хай вічна пам’ять загиблим назавжди живе в наших серцях, а честь і слава супроводжують живих Героїв! Цей день є свідченням стійкості української нації та її незламного духу перед обличчям найжорстокіших випробувань. Він підкреслює значення колективної пам’яті жертв війни, що об’єднує нас у боротьбі за мирне та вільне майбутнє.