В умовах постійної геополітичної напруженості та конфліктів у ключових регіонах світу, особливої уваги заслуговує поведінка проксі-сил. Зазвичай активні та дієві, ці групи, що часто підтримуються або контролюються зовнішніми акторами, останнім часом демонструють несподіване мовчання. Зокрема, після серії інтенсивних атак, здійснених Ізраїлем та Сполученими Штатами, спостерігається майже повна відсутність їхньої відчутної підтримки чи реакції, що ставить під сумнів усталені уявлення про динаміку регіональних конфліктів.

Це “стратегічне мовчання” проксі-сил може мати багатошарові причини. По-перше, воно може свідчити про переоцінку ризиків ескалації. Пряма відповідь на дії таких потужних держав, як Ізраїль та США, могла б призвести до повномасштабної конфронтації, до якої проксі-сили або їхні покровителі наразі не готові або яку прагнуть уникнути. Це може бути ознакою прагматичного підходу, спрямованого на збереження ресурсів та уникнення значних втрат, що в довгостроковій перспективі може виявитися більш вигідним для їхньої життєздатності та впливу в регіоні.

По-друге, мовчання може бути результатом внутрішніх розпоряджень або зміни пріоритетів їхніх основних спонсорів. Геополітичні стратегії великих держав постійно еволюціонують, і те, що вчора було пріоритетом, сьогодні може відійти на другий план. Можливо, їхні покровителі вирішили змінити тактику, уникаючи прямого залучення своїх проксі-сил, або ж розглядають інші, більш приховані методи впливу. Це може бути частиною ширшої стратегії деескалації або ж перегрупування сил для майбутніх операцій. Таке рішення може бути продиктоване бажанням уникнути міжнародного осуду або ж зберегти певний рівень дипломатичних відносин, навіть якщо це йде врозріз із очікуваною агресивною поведінкою проксі-сил.

Крім того, слід враховувати можливі логістичні та ресурсні обмеження. Хоча проксі-сили часто асоціюються з високою боєздатністю, постійні конфлікти та зовнішній тиск можуть виснажувати їхні запаси зброї, фінансування та особового складу. Мовчання може бути вимушеною паузою для поповнення ресурсів та відновлення потенціалу. Це особливо актуально в умовах, коли міжнародна спільнота посилює контроль за постачанням зброї та фінансуванням недержавних акторів. Навіть найстійкіші проксі-сили потребують сталої підтримки, і її відсутність або затримка неминуче призводить до зниження їхньої активності.

Наслідки такого “стратегічного мовчання” для регіональної безпеки та балансу сил є значними. З одного боку, це може тимчасово знизити рівень конфронтації та відкрити вікно можливостей для дипломатичних ініціатив. З іншого боку, відсутність реакції з боку проксі-сил може бути інтерпретована як слабкість або як сигнал про зміну їхнього впливу, що, своєю чергою, може спонукати інших регіональних гравців до переоцінки своїх стратегій. Це створює непередбачуваний ландшафт, де старі правила гри можуть більше не діяти. Спостерігачі та аналітики в галузі міжнародних відносин уважно стежать за розвитком подій, намагаючись розшифрувати справжні мотиви та довгострокові наслідки цього незвичайного явища. Чи є це тимчасовим відступом чи ознакою глибших змін у геополітичній динаміці Близького Сходу, покаже час. Це мовчання додає ще один шар складності до вже і без того заплутаної мережі регіональних конфліктів та зовнішніх впливів, роблячи майбутнє непередбачуваним. Розуміння цієї ситуації є ключовим для всіх, хто прагне осягнути поточні тенденції у світовій політиці та їхній вплив на безпеку.