Сьогодні в Ужгороді відбулася зворушлива церемонія прощання з 51-річним солдатом Олексієм Кобцем, який героїчно віддав своє життя, захищаючи Україну. Ця подія зібрала сотні людей, що прийшли віддати останню шану полеглому воїну та висловити співчуття його родині. Життєвий шлях Олексія Миколайовича Кобця, народженого 18 травня 1972 року, був тісно пов’язаний з Ужгородом, де він проживав та здобув професійно-технічну освіту. Він працював на одному з місцевих підприємств, був активним членом громади, а разом із дружиною виховував чотирьох дітей, що є свідченням його великого серця та відповідальності. Прощання з воїном, таким як Олексій, завжди сповнене глибокого суму та гордості.
У 2023 році, коли Батьківщина потребувала захисту, Олексій Кобець без вагань мобілізувався до лав Збройних Сил України. Він служив гранатометником гірсько-штурмового відділення, демонструючи мужність та незламність духу. На жаль, 3 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання у Запорізькій області життя Олексія Кобця обірвалося. Він загинув, залишившись вірним присязі та своїй Батьківщині до останнього подиху, ставши ще одним світлим прикладом незламності українського народу. Його самопожертва є нагадуванням про високу ціну свободи та незалежності, а також про неоціненний внесок кожного загиблого воїна у нашу перемогу.
Чин похорону відбувся на площі Народній, де зібралися рідні, близькі, друзі та колеги загиблого, а також представники міської влади, військові та численні містяни. Серед присутніх були в.о. міського голови та заступник міського голови Вадим Борець, які висловили глибокі співчуття родині героя. Кожен, хто знав Олексія, згадував його як щиру, відповідальну та віддану справі людину. Атмосфера прощання з воїном була сповнена скорботи, але й глибокої поваги до подвигу воїна. Міська громада Ужгорода продемонструвала свою єдність та підтримку родині Олексія Кобця у цей важкий час.
На церемонії було зачитано пам’ятний лист від головнокомандувача ЗСУ генерала Олександра Сирського, в якому висловлювалася глибока вдячність за жертовне служіння в лавах Збройних Сил України. Це підкреслило значущість внеску Олексія в оборону країни. Священники відслужили заупокійну літургію, яка супроводжувалася зворушливими молитвами за упокій душі полеглих захисників. Після цього жалобна хода, супроводжувана почесною вартою, вирушила до Пагорба Слави. Саме там, на місці вічного спочинку, Олексій Кобець був похований з усіма військовими почестями. Це був справжній військовий похорон, який гідно вшанував пам’ять героя.
Пам’ять про Олексія Миколайовича назавжди залишиться в серцях його рідних, друзів та усіх, хто його знав. Його ім’я вкарбовано в історію Ужгорода як символ мужності та незламності. Вічна пам’ять і шана Герою! Україна пам’ятає кожного, хто віддав своє життя за її майбутнє. Цей загиблий воїн є прикладом для наслідування майбутнім поколінням. Прощання з Олексієм Кобцем в Ужгороді стало ще одним свідченням єдності та стійкості українського народу у боротьбі за свою свободу. Ми схиляємо голови перед його світлою пам’яттю та обіцяємо продовжувати боротьбу, щоб його жертва не була марною. Нехай його душа спочиває з миром.
