Село Монастирець знову зіткнулося з нестерпним болем, схиливши голови у глибокій скорботі. Громада провела в останню путь свого земляка, вірного сина України, 49-річного Богдана Петровича Волоського. Він був не просто мешканцем села, а справжнім Захисником України, стрільцем-гранатометником військової частини А7285, який віддав своє життя за нашу свободу та незалежність. Ця трагічна подія вкотре нагадує про високу ціну, яку наш народ платить за мирне небо та суверенність. Рідні, близькі, священики, бойові побратими та численні небайдужі жителі громади зібралися, щоб віддати останню шану Герою, чиє життя обірвалося занадто рано. Життєвий шлях Богдана Петровича розпочався 22 липня 1975 року саме в Монастирці, де він зростав і навчався у загальноосвітній школі. Після здобуття середньої освіти він продовжив навчання в Погірцівському СПТУ, де опанував важливу професію слюсаря. Все своє життя він був працьовитою та відповідальною людиною, яка користувалася повагою серед односельців. Його життєлюбність та відкритість запам’ятаються всім, хто мав честь знати його. Весною 2024 року, з початком повномасштабної агресії, Богдан Петрович без вагань став до лав Збройних Сил України, продемонструвавши справжній патріотизм та відвагу. Він мужньо ніс свою службу, виконуючи військовий обов’язок із гідністю та самовідданістю. Проте 13 червня 2024 року, під час запеклого бою за Україну, її свободу та незалежність у районі населеного пункту Яболунівка Донецької області, життя Героя Богдана трагічно обірвалося. Ця звістка шокувала громаду, залишивши глибоку рану в серцях рідних та близьких. Його смерть – це непоправна втрата для всієї країни, адже кожен Захисник України – це незламна стіна нашого суверенітету. Церемонія прощання відбулася з усіма військовими почестями. Під звуки духового оркестру, залпи почесної варти та величний Державний Гімн України, Богдана Петровича провели в останню путь на кладовищі села Монастирець. Це був момент глибокої скорботи, коли кожен присутній відчував вагу втрати та безмежну вдячність за подвиг Героя. Небо плакало разом з людьми, віддаючи данину пам’яті мужньому воїну. У цю скорботну годину ми низько вклоняємося перед рідними та близькими загиблого Воїна, розділяючи їхній невимовний біль. Життя людини є безцінним, а душа – безсмертна. Пам’ять про Богдана Петровича – справжнього Захисника України – буде вічною. Його самопожертва є прикладом незламності духу та любові до Батьківщини для майбутніх поколінь. Ми пам’ятаємо всіх, хто віддав своє життя за нашу свободу, і обіцяємо продовжувати боротьбу, щоб їхня жертва не була марною. Бути Героєм – жити вічно! Вічна шана тобі, наш Захиснику! Нехай душа загиблого бійця знайде вічний спокій, а світла пам’ять про героїчного сина України назавжди збережеться у наших серцях. Слава Україні! Героям Слава!