🕯️Сьогодні, 22 червня 2025 року, Україна схиляє голову в річницю загибелі молодшого сержанта Антона Сергійовича Смецького – людини, чий життєвий шлях був сповнений творчості, відданості та безмежної любові до своєї Батьківщини. Цей день є нагадуванням про неоціненну ціну, яку платить наш народ за свободу та незалежність. Пам’ять про Антона Смецького житиме вічно в серцях українців. Народився Антон 27 травня 1986 року в Донецьку, у великій та дружній родині, де панувала атмосфера творчості та підтримки. Його талант до танцю проявився ще в дитинстві: вже у п’ятирічному віці Антон Смецький робив перші хореографічні кроки у дитячому садку, а потім і в школі. Батьки, помітивши його непересічні здібності, відвели юнака до школи танцю при Заслуженому ансамблі пісні й танцю «Донбас». Там Антон зміцнював свої навички, розвивав грацію та майстерність, що дозволило йому вже у 15 років стати повноцінним артистом цього відомого колективу, паралельно здобуваючи загальну середню освіту. По завершенні навчання Антон Смецький вирушив до Києва, де успішно пройшов свій перший професійний кастинг. Цей крок відкрив йому шлях до хореографічного колективу Євгенія Чернова, де він швидко став провідним солістом. Саме тут, серед витончених рухів та музики, він зустрів свою майбутню дружину – талановиту танцівницю Олесю. Їхнє спільне життя стало гармонійним продовженням їхнього творчого тандему. З 2007 року Антон Смецький розпочав нову сторінку у своїй кар’єрі, реалізуючись як хореограф-постановник. Його унікальне бачення та професіоналізм привернули увагу багатьох зірок українського шоу-бізнесу. Він працював з відомим шоуменом Дмитром Коляденком, створюючи для нього яскраві та незабутні номери. Також Антон був хореографом для легендарної співачки Ірини Білик, допомагаючи їй втілювати найсміливіші творчі ідеї. Його обличчя було знайоме мільйонам українців завдяки участі у численних телепередачах, таких як «Шанс», «Фабрика зірок», а також програмі «Шоуманія». Антон Смецький гастролював по всій Україні та за її межами з багатьма провідними артистами, а згодом створив і успішно керував власним шоу-балетом, залишивши значний слід у культурному житті країни. Проживаючи з родиною у затишному селі Лишня на Київщині, Антон Смецький, як і мільйони українців, зіткнувся з новою, страшною реальністю після початку повномасштабного вторгнення. Не вагаючись, він прийняв рішення стати на захист рідної землі, долучившись до Київської територіальної оборони. Його шлях захисника був складним, але сповненим мужності. Він пройшов інтенсивне навчання за кордоном, де опанував надзвичайно важливу та небезпечну спеціальність сапера. Згодом Антон Смецький був зарахований до 116-ї окремої механізованої бригади, де продовжував виконувати найвідповідальніші бойові завдання. У серпні 2023 року, під час виконання одного з таких завдань, Антон отримав тяжке поранення, втративши ногу. Це випробування не зламало його дух. Він переніс кілька складних операцій, пройшов тривалий курс протезування та реабілітації, демонструючи неймовірну силу волі та жагу до життя. Після відновлення, незважаючи на отримані травми, Антон Смецький знову повернувся на фронт, продовжуючи служити інструктором у групі інструкторів, передаючи свій неоціненний бойовий досвід молодим бійцям. Його відданість справі була безмежною. Молодший сержант Антон Сергійович Смецький був відзначений високими державними та відомчими нагородами, що є свідченням його виняткової мужності та професіоналізму. Він був нагороджений відзнакою Міністра оборони України “За поранення”, що підкреслювало його жертовність у боротьбі. Також він мав нагрудний знак “Учасник бойових дій” та медаль “За хоробрість в бою”, які є символами його незламності на передовій. Життя Антона Смецького трагічно обірвалося 22 червня 2024 року під час виконання чергового бойового завдання на Харківщині. Ця втрата стала болючим ударом для його родини, друзів, побратимів та всієї України. Похований Антон 27 червня у місті Корюківка на Чернігівщині, звідки походив його батько. Війна забирає найкращих, але пам’ять про таких Героїв, як Антон Смецький, про їхню самопожертву та незламність, буде жити вічно, надихаючи наступні покоління на боротьбу за вільну та незалежну Україну. Ми завжди пам’ятатимемо його внесок у нашу перемогу.