Сьогодні, 20 червня, скорботна громада міста, зокрема жителі та гості, зібралися, щоб гідно провести в останню дорогу нашого земляка, справжнього українського захисника, навідника механізованого батальйону – солдата Миколу КОРЖІНЬОВСЬКОГО, 1991 року народження. Микола Коржіньовський, житель села Хотьківці, вважався зниклим безвісти з листопада 2023 року, і звістка про його загибель стала великим ударом для всіх, хто його знав. Живий коридор пам’яті та шани, утворений навколішки, свідчив про глибоку повагу та вдячність за його жертовність. Його вшанування Героя сьогодні стало символом єдності громади.

Прощання з Героєм відбулось на центральній площі Незалежності, де зібралися сотні людей, щоб віддати останню шану полеглому воїну:

«Дорога громадо, ми знову схиляємо голови у глибокій жалобі та стоїмо на колінах, вшановуючи пам’ять нашого Героя.

Сьогодні ми проводжаємо в останню путь Миколу Коржіньовського — мужнього та хороброго воїна, люблячого чоловіка та тата, і просто щиру, світлу людину, справжнього українця. Його життя є прикладом незламності та патріотизму, а вшанування Героя є нашим священним обов’язком.

Микола Коржіньовський народився в селі Митинці, де й навчався у місцевій школі. Згодом здобув професійну освіту провідника у Жмеринському вищому професійному училищі та розпочав трудовий шлях на залізниці. Пройшов строкову службу у десантних військах, що загартувало його характер. Пізніше він продовжив навчання в Міжрегіональній Академії управління персоналом, здобувши фах юриста, що свідчить про його прагнення до розвитку. Його життя, від народження в Митинцях до здобуття освіти юриста, показує шлях самовдосконалення, який зрештою привів його до найвищої жертви. Саме такі історії життєвого шляху є основою для вшанування Героя.

Зі слів усіх, хто мав щастя знати Миколу, він був надзвичайно доброю та чуйною людиною, завжди готовою прийти на допомогу кожному, хто цього потребував. Він любив працювати із землею — садити та вирощувати, знаходити гармонію у природі. Але понад усе — він безмежно любив свою родину. З особливою ніжністю та трепетом він тішився донечкою Оленкою. Як зворушливо зазначила його дружина, він був найкращим татом у світі — готовим дістати зірку з неба, аби бачити усмішку своєї Оленки. Ця безмежна любов до родини робить його прощання з воїном ще більш трагічним, і наголошує на важливості вшанування Героя, який захищав своїх найрідніших.

Коли почалась повномасштабна війна, на другий день Микола разом із сімʼєю, не вагаючись, повернувся з-за кордону до рідного дому, щоб стати на захист України. Це справді унікальна історія, що підкреслює його патріотизм. Він добровольцем вступив до лав місцевої роти охорони. Згодом мужньо воював у бойових підрозділах під населеним пунктом Золоте та на Запорізькому напрямку. У листопаді 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Роботине Запорізької області Микола Коржіньовський зник безвісти. Довгий час у всіх жевріла надія, що він живий, але жорстока реальність підтвердила найстрашніше.

16 червня цього року офіційно підтвердилося, що він загинув саме тоді, у листопаді 2023 року. Микола Коржіньовський своєю жертовністю захистив свою донечку і дружину, своїх батьків та кожного з нас, він захистив Україну ціною власного життя. Ми будемо пам’ятати його подвиг вічно, і це вшанування Героя є лише малою часткою нашої вдячності та глибокого суму.

Прошу хвилиною мовчання вшанувати світлу пам’ять Миколи Коржіньовського та всіх українських захисників, які віддали своє життя за вільну та незалежну Україну, аби ми жили у мирі. Це вшанування Героя є важливим для збереження національної пам’яті.

Від імені всієї громади висловлюю найщиріші співчуття рідним і близьким Героя. Низько вклоняюсь батькам – Таїсії Петрівні та Миколі Андрійовичу за такого сина, справжнього українця і патріота, який став символом незламності. Щирі співчуття дружині – Маргариті та донечці Оленці – нехай Господь допоможе вам вистояти і пережити це найстрашніше горе на землі – втрату найріднішої людини. Щирі співчуття усім, хто знав і любив Миколу. Його пам’ять загиблого воїна залишиться у наших серцях, а кожен акт вшанування Героя зміцнює дух нашої нації.

Дорога громадо, перед нами приклад героїчної жертовності, приклад непересічної мужності та глибокого патріотизму, безмежної любові до рідної землі та своєї родини. Рівняймось на Героїв, таких як Микола Коржіньовський – вічна йому пам’ять! Вічна Слава! Слава Україні!» – такими словами завершила свою промову Ніла Островська, підкреслюючи важливість постійного вшанування Героя.

Панахида за військовим відбулася в Свято-Миколаївському храмі с. Митинці ПЦУ, де зібралися рідні, друзі та побратими, щоб спільною молитвою вшанувати його душу. Поховали Захисника на кладовищі села Митинці, де він тепер спочиває назавжди. Всі витрати, пов’язані з похованням Воїна, були повністю профінансовані з бюджету громади, що є свідченням підтримки та турботи про сім’ю загиблого. Нехай вічна слава буде Герою!

« повернутися