Хоч і чуємо часом сьогодні серед людей про «свято маковія», але насправді нині Церква вшановує пам’ять сімох мучеників Маккавеєвих, матері їхньої Соломонії та вчителя Єлеазара, яких замучили за віру в істинного Бога ще в 166 році до Різдва Христового.

Їхнє прізвище в перекладі з арамейської означає «молот», вказуючи на їхню стійкість і твердість у вірі. Воно лише за звучанням нині подібне до українського слова «маковій» («віяти мак»). Та й сама традиція благословення маку ніяк не пов’язана з мучениками Маккавеєвими і з’явилася на багато століть пізніше, аніж жили та виявили подвиг віри шановані нині святі.

Ці старозавітні сповідники істини жили за часів правління жорстокого царя Антіоха, який гоніннями й покараннями намагався змусити євреїв відступитися від приписів Закону Божого. Якось його прислужники схопили одного з перших книжників, священника на ім’я Єлеазар, прославленого своєю мудрістю і побожністю. Передання оповідає, що він був одним із 72 перекладачів Писання з єврейської на грецьку мову для царя Єгипетського Птолемея. Єлеазара змушували порушити Закон Божий, щоби через його приклад спонукати до такого ж інших, але він свідомо пішов на смертні муки.

Після того схопили сімох братів разом із матір’ю. Оскільки вони належали до знатного роду, то їх відправили до самого царя в Антіохію. Як не тиснув жорстокий цар, але брати пам’ятали настанови свого вчителя, ніяк не погоджувались порушити приписи Закону, не підкорилися царю і були непохитні у благочесті. За це їх віддали на страшні муки, вбиваючи одного за другим на очах у матері. Не витримало її серце, і біля тіл своїх синів віддала і вона Богові душу. Братів звали Авім, Антонін, Гурій, Єлеазар, Євсевон, Алім та Маркел, їхню матір – Соломонія.

Подвиг братів Маккавеєвих не лишився марним, він надихнув послідовників на повстання проти безбожного царя, яке завершилось успіхом і перемогою. А сам цар Антіох захворів на жахливу хворобу і помер лихою смертю, утвердивши перед усіма думку про справедливий суд Божий для тиранів і гонителів.

#Церква_з_тобою