Трішки історії про молодого Захисника, який не побоявся. Дмитро Сімчук…

2 серпня, після важкої хвороби не стало старшого солдата, жителя нашого міста СІМЧУКА Дмитра Олександровича, позивний «Сіма».

Народився Дмитро 29 липня, 1992 року в місті Красилів Хмельницької області. Там пройшли дитячі та юнацькі роки, навчався в школі, потім в Хмельницькому музичному училищі за спеціальністю «хорове диригування».

Після закінчення працював завідувачем відділення духових інструментів в Музичній школі.

У 24 роки Дмитра призвали на строкову службу, а після знайомства з майбутньою дружиною Юлею, підписав контракт з полком Президента України, який в даний момент є Окремою президентською бригадою імені гетьмана Богдана Хмельницького, щоб бути ближче до неї.

Молодий, красивий, перспективний, талановитий музикант Почесної варти…Писав музику, сам виконував твори, вдома була своя музична студія.

Рішучий, стійкий, завжди був горою за сім’ю і завжди старався свій вільний час провести в колі сім’ї. Він відчував наближення війни і хвилювався… Особливо за дружину, яка носила під серцем їх довгоочікуване дитя.

Марічка з’явилась на світ 24 лютого, 2022 року у підвалі нашого пологового будинку.

Вперше Дмитро побачив свою донечку, коли їй виповнилось 2 місяці…

10 місяців служби в Києві, постійні хвилювання і, як результат, невтішний діагноз лікарів – рак третьої стадії…

Він боровся, він хотів жити…

23 хімієтерапії, 33 сеанси променевої терапії…Але хвороба виявилась сильнішою за життя.

Сьогодні ми прощалися з Дмитром, чиє життя забрала війна.

Захисники гинуть. Захисники помирають.
Від ран, куль, переживань.

Подивіться, громадо, на ці фотографії. На них вас немає. Але є фото Захисника, який не побоявся йти за нас, за свою родину.

Дякуємо тим, хто прийшов ушанувати.
Вічна пам’ять, молодий воїне…