Напередодні важливого міжнародного зібрання, що має визначити майбутні вектори співпраці та безпеки, загальні очікування значно знизилися. Це пов’язано не лише з внутрішніми розбіжностями щодо ключових аспектів оборонної політики, але й з неоднозначною позицією деяких світових лідерів стосовно підтримки України. Така ситуація створює атмосферу невизначеності та може підірвати ефективність будь-яких досягнутих домовленостей.

Однією з головних причин песимізму є глибокий внутрішній розкол щодо оборонних витрат. Країни-учасниці мають різні погляди на рівень фінансування військових потреб та розподіл тягаря відповідальності. Деякі держави наполягають на збільшенні бюджетів на оборону, посилаючись на зростаючі геополітичні загрози, тоді як інші виступають за більш поміркований підхід, аргументуючи це економічними викликами та соціальними пріоритетами. Ця дискусія про оборонні витрати є критичною, адже від її вирішення залежить здатність альянсів ефективно реагувати на сучасні виклики безпеки. Невирішеність цього питання може призвести до ослаблення колективної оборони та створити вразливості, якими можуть скористатися потенційні супротивники.

Не менш важливим фактором, що впливає на низькі очікування, є сприйняття ставлення до підтримки України. Історично склалося так, що міжнародна спільнота демонструвала певну єдність у підтримці суверенітету та територіальної цілісності України. Однак останнім часом спостерігаються сигнали, які можуть свідчити про зменшення цього пріоритету в політичних колах деяких впливових держав. Це викликає серйозне занепокоєння серед партнерів України, оскільки будь-яка зміна курсу може мати катастрофічні наслідки для країни, що перебуває у стані війни. Питання продовження та інтенсифікації підтримки України є ключовим для стабільності всього регіону та відображає прихильність міжнародному праву та принципам, на яких ґрунтується сучасний світопорядок.

Такий стан справ значно ускладнює досягнення консенсусу на майбутньому зібранні. Лідери, які зберуться для обговорення глобальних питань, зіткнуться з необхідністю подолання цих глибоких розбіжностей. Якщо вони не зможуть дійти згоди щодо фінансових зобов’язань та не підтвердять непохитну позицію щодо підтримки України, результати саміту можуть виявитися набагато скромнішими, ніж сподівалося. Відсутність чіткої та єдиної позиції щодо цих двох взаємопов’язаних питань може надіслати хибний сигнал опонентам і послабити загальну безпекову архітектуру.

Важливо, щоб учасники зібрання усвідомили, що ефективність колективної безпеки прямо залежить від готовності до інвестицій в оборону та відданості спільним цінностям. Послаблення оборонних витрат одних країн може поставити під загрозу безпеку інших, а невизначеність у питанні підтримки України підриває довіру та солідарність серед союзників. Це не просто питання фінансів чи політичної риторики; це питання довгострокової стабільності, захисту демократичних цінностей та збереження миру в Європі та світі. Майбутні рішення щодо оборонних витрат та рішучої підтримки України матимуть далекосяжні наслідки для глобальної геополітики.

Надія залишається на те, що навіть попри низькі очікування, лідери зможуть знайти спільну мову та продемонструвати необхідну рішучість. Подолання внутрішніх розбіжностей і підтвердження відданості принципам міжнародного права, зокрема щодо підтримки України, є життєво важливим завданням. Це не просто черговий саміт, а можливість підтвердити колективну волю до забезпечення миру та безпеки в умовах зростаючих глобальних викликів. Тільки шляхом єдності та рішучих дій можна відновити довіру та підняти рівень очікувань від міжнародної співпраці.