Жорстока війна, розв’язана російською федерацією на території нашої суверенної держави, щоденно забирає життя кращих представників української нації. Немає меж болю та горю, що сіє вона на землях України. І чергова сумна звістка воронячим крилом знову постукала в двері нашого краю – квітучого і гостинного села Доросині. Хотілося додати і “мирного”. Та якого ж мирного, якщо Доросинівська громада проводжала в засвіти двадцять восьмого Героя-земляка?!

28 липня 2024 року стало чорним днем для Матері-героїні Тетяни Дубчук зі Студинь. В районі населеного пункту Парасковіївка Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання, мужньо виконавши військовий обов’язок, загинув її син ДУБЧУК ОЛЕКСАНДР ВАЛЕРІЙОВИЧ?️

Він народився 4 жовтня 1990 року в селі Студині. Був другою дитиною у молодій сім’ї Дубчуків, де згодом народиться ще четверо діток. Не мала сім’я великих розкошів, але діти росли в ній, не маючи недостатку материнської любові, в повазі до батьків, дружніми та працьовитими. Олександр закінчив Рожищенський ветеринарний коледж. Трохи схибив у юності, але спокутував свій гріх у виправному закладі. Одружився на дівчині Оксані з сусіднього Береська. У Доросинях купили хату, де почали вити своє сімейне гніздечко. Олександр планував розбудувати оселю, зробити її комфортною і для дружини, і для діточок – Христини та Арсена.

Росія, яка напала на нашу країну, поламала ці плани. У травні 2024 року Олександр був мобілізований. Не довгим був його бойовий шлях, всього три тижні на передовій. Ворожий дрон забрав його молоде життя.

У Героя, крім мами та сім’ї, залишилися сестри Руслана та Богдана, брати Сергій, Валентин з сім’ями, брат Назар.

Але смерть не зможе зруйнувати те, що залишив після себе Олександр Дубчук – це добрі справи та світлу пам’ять про себе.

Розділити біль втрати та підтримати родину у години скорботи сьогодні зібралося дуже багато людей. Біля стели Героїв відбулася громадська панахида.

Далі дорога траурного кортежу пролягла до рідної домівки Героя.

Чин похорону відправили священники в сільському храмі Апостола Луки.

Похоронили Героя на кладовищі, поряд з могилами Героїв Ігоря Банковського, Василя Мілінчука та Василя Семери.

Неможливо втамувати біль і гіркоту від втрати, але гарна згадка, нетлінна пам’ять про захисника, який відійшов у засвіти, назавжди залишиться у серцях рідних, друзів, односельчан, бойових побратимів.

Сумуємо і розділяємо біль разом з рідними Воїна… Не маємо права забути, якою дорогою ціною наші захисники виборюють незалежність для кожного з нас… Світла пам‘ять і вічна слава Герою!