Вічна і світла пам’ять Герою! Сьогодні 10 років від дня загибелі Шпіганєвича Тараса Анатолійовича. Десять років безжалісного болю. Тарас Анатолійович народився 16 червня 1994 року в с. Чернятин. Навчався у місцевій школі, у якій з відзнакою закінчив 9 класів. У 2009 році вступив до Чернятинського аграрного коледжу Вінницького національного університету на відділення «експлуатація та ремонт сільськогосподарських машин», закінчив коледж з відзнакою. У 2013р. вступив на 3-й курс до Вінницького аграрного національного університету, на заочну форму навчання. Конструював технічні вироби, за які неодноразово отримував нагороди, у тому числі всеукраїнського рівня. У 2013 році вирішив піти до лав Збройних сил України за контрактом, водій, 95-тої окремої аеромобільної бригади. Перебував в Херсонській області на межі з окупованим Кримом. Зі своїм підрозділом брав участь в боях за Слов’янськ, Лисичанськ, Краматорськ, Семенівку, гору Карачун, брав участь у здійсненні рейду 95-ї бригади. З 23 квітня по 27 липня 2014р. приймав участь у антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях по врегулюванні кризової ситуації в Україні. 27 липня 2014р. в часі бою, під час виконання службових обов’язків, у ході проведення антитерористичних операцій та штурму опорного пункту бойовиків на кургані Савур-Могила в районі с.Степанівка, Шахтарського р-ну, Донецької області, був підбитий в БТРі. Будучи пораненим, зробив усе можливе, щоб не постраждали інші члени екіпажу. При евакуації, непритомного Тараса Анатолійовича з палаючого БТРа, ще двічі поранив снайпер — в ногу та плече. Доправлений у харківський шпиталь, вночі літаком до Києва — у Головний військово-клінічний госпіталь Міністерства оборони України. Попри намагання, операції, лікарі не змогли врятувати йому життя, Тарас Анатолійович втратив багато крові, був у тяжкому стані, 4 серпня загинув на лікарняному ліжку. 6 серпня 2014 року похований у Чернятині. Щирі співчуття батькам та рідниим, доземний уклін. 14 листопада 2014р.(посмертно) Указом Президента України нагороджено Орденом «За мужність» III ступеня- за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. Тарас Шпіганєвич назавжди залишиться в серці кожного з нас, як приклад патріотизму, незламності духу, добра, самопожертви та безмежної любові до України. Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам’яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 4, місце 24. 21 жовтня 2014 року в приміщенні Чернятинського коледжу Вінницького національного аграрного університету, де навчався Тарас Шпіганєвич, відкрито дошку пам’яті. Пам’ятаємо, любимо, цінуємо!