🕯 РІК БЕЗ ТЕБЕ, НАШ ГЕРОЮ…

Сьогодні минає рівно рік з того трагічного дня — 24 червня 2024 року, коли в бою за нашу свободу перестало битися серце нашого земляка, солдата ЗСУ, Федорука Тараса Володимировича.

Йому назавжди залишилось 46…

💔 Тарас загинув, виконуючи свій обов’язок — будуючи оборонні рубежі на Харківському напрямку. Його група потрапила під ворожий обстріл 14 червня. Попри всі зусилля медиків, поранення виявилось смертельним…

Поряд із ним у той день був його побратим і односельчанин Василь Гончарук, який загинув на місці. Втрата двох синів громади стала глибокою раною для всіх нас.

У мирному житті Тарас був господарем, працелюбним і добрим. Після аграрного коледжу працював за фахом, любив свою землю, родину, село Уїздці. Його серце належало рідним — дружині Софії, дітям Станіславу й Людмилі, зятеві Сергію та онучці Алісі.

🔔 Минув рік болю, сліз і туги… Але пам’ять про Тараса живе. Вона — в наших серцях, у кожному, хто знав і любив його, у нашій вдячності за свободу.

🇺🇦 ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!