Завтра, 26 червня, Оліївська громада прощатиметься з відважним воїном, який віддав своє життя за Батьківщину, Крючковим Олександром Олександровичем.

Зустріньмо Героя живим коридором! Віддаймо останню шану нашому відважному землякові!

10:20 – Живий коридор біля Свято-Георгіївської церкви (ТЦ “Ринг”)
10:30 – Чин відспівування в Свято-Георгіївській церкві.
11:20 – Живий коридор в с. Оліївка.
11:30 – Прощання біля будинку Героя (вул. Вишпільська, 22.
Поховання на кладовищі в с. Оліївка.

Крючков Олександр Олександрович народився 27 березня 2000 року у селі Оліївка.

У 2015 році закінчив Оліївську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів. Після закінчення школи вступив до Будівельного коледжу Житомирського національного агроекологічного університету, вивчав “Будівництво та експлуатацію будівель і споруд”.

Закінчивши навчання у 2019 році, Олександр прийняв рішення піти на строкову службу до Національної гвардії України.

З початком повномасштабного вторгнення старший солдат Олександр Крючков продовжив захищати територіальну цілісність нашої країни у складі військової частини А3017.

За час служби Олександр освоїв професійні навички майже на всій стрілецькій зброї, мав звання помічника гранатометника, а пізніше оператора дронів. Останній період часу проходив військову службу у 3-й штурмовій бригаді в роті бойової підтримки.

15 червня під час руху нової зміни на ВП Олександру стало зле, в результаті чого його серце зупинилося поблизу села Новосергіївка Покровського району Донецької області.

Світла пам’ять про Олександра назавжди залишиться в наших серцях.

Він був не лише відважним захисником рідної землі, а й надзвичайно щирою, доброю та веселою людиною. Його життєрадісність, почуття гумору та доброзичливість підтримували побратимів навіть у найтемніші миті війни. Серед своїх його знали під теплим і лагідним позивним «Пончик» — ім’ям, яке відображало його добру душу та світлу натуру.

Його шлях — приклад мужності, відданості та любові до України.

Олександр був хорошим та люблячим сином, братом і онуком. Сьогодні у важкій жалобі сумують батьки Олександр Петрович та Ольга Володимирівна, брат Дмитро, сестричка Анна та кохана дівчина Вікторія.

Щирі співчуття рідним та близьким Героя! Низько схиляємо голови перед його подвигом. Вічна пам’ять і слава Герою. Герої не вмирають.