Ідея глобального розриву континенту на частини може здатися сюжетом із фантастичного фільму, проте вчені стверджують, що це цілком реальна перспектива для Африки. Вже сьогодні величезна геологічна тріщина, що простягається з північного сходу континенту на південь, поступово розколює його на дві великі частини. Згідно з прогнозами дослідників, східна частина Африки згодом відокремиться, утворивши власну берегову лінію та давши початок формуванню нового океану.

Цей масштабний процес розколу Африки відбувається під впливом ритмічних викидів розплавленої породи, які підіймаються з глибин Землі саме під територією Ефіопії. Ці так звані мантійні плюми є основною рушійною силою тектонічних змін на континенті.

Народження нового океану та Східноафриканський рифт

Докторка Емма Воттс, провідна авторка цього дослідження з Університету Суонсі, пояснила, що процес розколу «вже розпочався і триває, але дуже повільними темпами — від 5 до 16 міліметрів на рік у північній частині рифту». За її словами, завершення цього грандіозного геологічного перетворення займе кілька мільйонів років, перш ніж відбудеться повне відокремлення.

Науковці відзначають, що тріщина, яка призводить до розколу Африки, почала свій рух з північного сходу на південь, зокрема, з регіону Афар в Ефіопії. Це місце є унікальним на Землі, оскільки тут сходяться три тектонічні рифти: Головний Ефіопський рифт, рифт Червоного моря та рифт Аденської затоки. Разом вони утворюють так зване потрійне з’єднання, де тектонічні плити активно «розходяться», тобто віддаляються одна від одної, спричиняючи розтягування земної кори.

Роль пульсуючої мантії у геологічних змінах

Докторка Воттс та її колеги вказують на Аденську затоку, вузьку водну протоку між Африкою та Єменом, як на можливе місце, де міг розпочатися процес розколу. Подібно до того, як маленька дірка може поступово поширюватися на тканині, розділення могло розпочатися з Аденської затоки і далі поширюватися на південь, розколюючи посередині великі водойми Східної Африки, такі як озера Малаві та Туркана.

Для проведення дослідження команда зібрала понад 130 зразків вулканічних порід з регіону Афар, а також використала вже наявні дані та передове статистичне моделювання. Це дозволило їм детально вивчити структуру земної кори та мантії, розташованої під нею. Мантія, будучи найтовстішим шаром планети, переважно складається з твердої породи, але поводиться як в’язка рідина, здатна до повільного руху та пульсації.

«Наші дослідження показали, що мантія під Афаром не є однорідною чи стаціонарною – вона пульсує», – наголосила докторка Воттс. Ці імпульси розплавленої мантії піднімаються вгору, спрямовуючись уздовж рифтових плит, що розташовані над ними. Протягом мільйонів років, коли тектонічні плити в зонах розломів розтягуються, вони поступово стоншуються, доки не розірвуться, що, зрештою, знаменує народження нового океану.

Майбутнє Африки: дві нові континентальні маси

До моменту повного завершення цього грандіозного розколу, що може статися через п’ять-десять мільйонів років, Африка перетвориться на дві окремі континентальні маси:

• Західна частина: Ця більша частина суші включатиме більшість із 54 сучасних африканських країн, таких як Єгипет, Алжир, Нігерія та багато інших. Її площа становитиме трохи більше 10 мільйонів квадратних миль.

• Східна частина: Менша за розміром частина суші, площею близько 1 мільйона квадратних миль, охопить Сомалі, Кенію, Танзанію, Мозамбік і значну територію Ефіопії. Саме тут буде сформована нова берегова лінія вздовж новоутвореного океану.

Це дослідження має глибокі наслідки для нашого розуміння поверхневого вулканізму, сейсмологічної активності, а також загальних процесів розпаду континентів на нашій планеті. Воно відкриває нові горизонти для геологічної науки.

Варто зазначити, що згідно з іншими науковими даними, територія Південної Африки також демонструвала незвичайні зміни. Нове дослідження, проведене на основі GPS-даних, виявило, що поверхня Південної Африки неухильно піднімалася над рівнем моря в період з 2012 по 2020 рік. Основним фактором цього явища може бути тривала посуха, що вплинула на гідрологічний баланс регіону.