За словами політологів, у Альянсу НАТО існує певна втома щодо ситуації з Україною. Збільшення оборонних витрат НАТО, яке мало б посилити відчуття безпеки Європи перед російською загрозою, не повністю розвіяло занепокоєння на східному фланзі Альянсу після останнього саміту НАТО в Гаазі.

Відчуття розчарування щодо підтримки НАТО Україна з боку Сполучених Штатів та інших союзників по Альянсу, за словами аналітиків, стало ще більш виразним. На це вказує декілька ключових моментів, які варто розглянути глибше. Зокрема, у підсумковому комюніке саміту НАТО в Гаазі не прозвучало прямого засудження Росії за повномасштабне вторгнення в Україну. Навіть присутність лідера України на цьому важливому заході не змогла приховати того, що Альянс, схоже, виявляє ознаки втоми від затяжної війни та необхідності надавати постійну підтримку.

Було відзначено значну дипломатичну перемогу у питанні оборонних витрат НАТО. Заклики до союзників щодо збільшення асигнувань на оборону втілилися в реальність. У підсумковому комюніке саміту в Гаазі було оголошено про прихильність Альянсу витрачати 5% свого бюджету на оборону, а також висловлено тверду підтримку положення статті 5 про колективну оборону. Це стало важливим кроком для зміцнення внутрішньої єдності та стійкості блоку. Проте, неоднозначні коментарі щодо статті 5 змусили країни Балтії замислитися над тим, чи дійсно Альянс буде ефективно протистояти агресії з боку Росії у разі прямого нападу. Це питання залишається відкритим і викликає обґрунтоване занепокоєння серед тих, хто знаходиться на передовій протистояння, особливо коли йдеться про довгострокову безпеку Європи.

Існує також занепокоєння щодо подальшого скорочення військової допомоги Україні. Політологи припускають, що постачання зброї до Києва може ще сильніше зменшитися. На тлі посилення ударів дронами та ракетами з боку агресора, Україна пріоритетно зосереджується на системах протиповітряної оборони, включаючи зенітно-ракетні комплекси Patriot. Це призвело до відмови від колишніх запитів на більш досконалу наступальну зброю. Перспективи передачі крилатих ракет або літаків, здатних повністю нейтралізувати винищувачі ворога, наразі виглядають вельми віддаленими. Ця ситуація підкреслює критичну потребу в надійній та своєчасній підтримці для забезпечення обороноздатності країни.

На даний момент НАТО Україна може розраховувати на значну допомогу здебільшого від своїх європейських союзників. Саме вони намагаються компенсувати можливе скорочення поставок зброї від інших партнерів. Крім того, Європа відіграє ключову роль у зміцненні оборонної промисловості України. Наприклад, одна з країн оголосила про плани фінансування спільних ініціатив з Україною та Німеччиною щодо виробництва дронів на останньому саміті НАТО. Це важливий крок до самостійності та підвищення оборонних можливостей, що сприятиме стабільності та безпеці Європи в цілому.

Однак, подібні обіцянки, на думку експертів, не є панацеєю від усіх проблем України з озброєнням. Українська оборонна промисловість не може розвиватися достатньо швидко, щоб повністю нейтралізувати обсяги військової допомоги, яку Росія отримує від своїх союзників, зокрема від Північної Кореї. У таких умовах, лише непохитний патріотизм та тактична винахідливість України можуть ефективно уповільнити просування агресора, забезпечуючи важливий час для пошуку нових рішень та зміцнення міжнародної підтримки. Питання довгострокової інтеграції України в трансатлантичну систему безпеки залишається одним з найбільш нагальних.

Політологи підкреслюють, що Росія не виявляє зацікавленості в деескалації конфлікту. Водночас, довгострокові перспективи членства України в НАТО та її інтеграції в трансатлантичну систему безпеки стають все більш туманними. Збільшення оборонних витрат НАТО серед союзників вітається як крок до підвищення довгострокової стійкості Альянсу. Проте, відсутність згадки про майбутнє членства України в НАТО, а також ігнорування повномасштабного вторгнення, зводить нанівець багато потенційних переваг цього блоку для Києва. Це викликає серйозне занепокоєння щодо майбутньої ролі України у глобальній архітектурі безпеки та подальших кроків Альянсу, що впливають на баланс сил у регіоні.

Нагадаємо, що в спільному комюніке, опублікованому за підсумками саміту НАТО в Гаазі, не засуджується повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Проте в документі Росія описується як “довгострокова загроза” для Альянсу, що є значним сигналом. Союзники по Альянсу також домовилися збільшити оборонні витрати. Було також відзначено, що підсумкове комюніке було значно коротшим, ніж зазвичай, що може свідчити про складність досягнення консенсусу з ключових питань, що стосуються регіональної та глобальної безпеки.