Саф’янівська громада занурена у глибоку скорботу. З невимовним болем ми повідомляємо про непоправну втрату — загинув Герой, який віддав своє життя за Україну. Наш земляк, мешканець мальовничого села Кислиця, головний сержант Бондар Віталій Прокопович, командир автомобільного взводу автомобільної роти підвозу матеріально-технічних засобів батальйону логістики, більше не з нами. Ця страшна звістка облетіла громаду, залишивши після себе глибоку рану в серцях кожного. Віталій Бондар, справжній патріот і вірний син своєї Батьківщини, стояв на захисті нашої свободи до останнього подиху.Народжений у 1977 році, Віталій Прокопович був призваний на військову службу у червні 2022 року, коли Україна особливо потребувала своїх відважних синів у цій страшній війні в Україні. З того часу, протягом понад двох років, він невтомно виконував бойові завдання, демонструючи незламну волю, мужність та відданість військовій присязі. Його служба була прикладом незламності духу та віри у перемогу. Кожен день, проведений ним на фронті, був присвячений захисту мирного неба над нашою країною, оберігаючи родини та майбутнє України. Він відстоював принципи справедливості та суверенітету, не шкодуючи себе.23 червня 2025 року, під час виконання чергового бойового завдання, Віталій Бондар отримав важке поранення, яке виявилося несумісним із життям. Він відійшов у вічність у Херсонській лікарні імені Лучанського, до останнього борючись за життя, як він боровся за свою країну. Його жертовний подвиг назавжди залишиться у пам’яті як символ незламності українського народу. Ця трагедія стала не лише горем для його рідних, а й непоправною втратою для всієї Саф’янівської громади та України загалом. Кожен захисник України, що віддає життя, залишає по собі пустку, яку ніщо не зможе заповнити.Це непоправна втрата для його дружини, дітей, батьків, для всього роду та для громади, яка пишалася своїм відважним сином. Висловлюємо найглибші та найщиріші співчуття родині загиблого, його рідним, близьким друзям та всім, хто мав честь знати і поважати Віталія Бондаря. Ми поділяємо ваш невимовний біль і схиляємо голови в глибокій жалобі, розуміючи, яку ціну сплачує Україна за своє право на існування. Його ім’я назавжди буде викарбувано в літописі героїв, які віддали найцінніше за свободу своєї Вітчизни. Нехай вічна пам’ять про цього відважного українського воїна буде світлою і невмирущою.Ми зобов’язані пам’ятати кожного, хто поклав своє життя на вівтар незалежності. Подвиг Віталія Прокоповича — це не просто сторінка історії, це живий приклад мужності та самопожертви для прийдешніх поколінь. Його боротьба за мирне майбутнє України є заповітом для нас усіх. Нехай його дух надихає нас бути сильними, єдиними та рішучими у відстоюванні наших національних інтересів.Пам’ятаємо. В скорботі. Не забудемо.Слава Герою!