27 червня 2025 року село Старий Берестовець, що на Житомирщині, знову потонуло у скорботі, проводжаючи в останню дорогу свого відважного сина – українського воїна Сергія Самонюка. Цей день, коли троянди буяли у квітучому повному розквіті, став гірким нагадуванням про високу ціну, яку Україна платить за свою свободу та незалежність. Тисячі сердець об’єдналися у спільній жалобі, віддаючи шану справжньому герою, який поклав своє життя у безкомпромісній боротьбі з російськими загарбниками.

У скорботній процесії взяли участь рідні та близькі Сергія Самонюка, для яких він завжди залишиться світлим спогадом про мужність та жертовність. Їхній біль був відчутний у кожному погляді, але водночас їхні обличчя випромінювали гордість за подвиг їхнього захисника. Поряд з ними були українські священники, які своїми молитвами супроводжували душу воїна в останній шлях, даруючи розраду тим, хто залишився. Їхні слова були наповнені вірою у перемогу світла над темрявою, у незламність українського духу.

Воїни Збройних Сил України, побратими Сергія Самонюка, стояли пліч-о-пліч, розділяючи скорботу за втраченим товаришем. Кожен з них розумів, наскільки великою є втрата, адже Сергій був не лише відважним воїном, а й надійним другом, який завжди готовий був прийти на допомогу. Його приклад мужності та відданості Батьківщині назавжди залишиться в їхніх серцях, надихаючи на подальшу боротьбу за вільне майбутнє України.

Мешканці Головинської та інших громад Житомирщини прибули до Старого Берестовця, щоб висловити свою повагу та вшанувати пам’ять Сергія Самонюка. Велелюдна хода, що розтягнулася вулицями села, свідчила про глибоку повагу та вдячність, яку громада відчуває до своїх захисників. Це був символ єдності, незламності та готовності стояти до кінця проти будь-якого агресора. Кожен присутній розумів, що боротьба за Україну триває, і пам’ять про таких героїв, як Сергій Самонюк, є тим невичерпним джерелом сили, що підтримує дух нації.

Сергій Самонюк був одним з тисяч українських воїнів, які без вагань стали на захист своєї землі від російської агресії. Його ім’я тепер викарбуване в літописі української державності як символ незламної волі та самовідданості. Він віддав найцінніше – своє життя – заради того, щоб майбутні покоління українців жили у вільній, незалежній та мирній країні. Його подвиг є нагадуванням для всіх нас про ціну свободи та відповідальність перед тими, хто віддав за неї все.

Пам’ять про Сергія Самонюка житиме вічно у серцях його рідних, друзів, побратимів та всієї української нації. Його самовідданість надихатиме нові покоління захисників і стане яскравим прикладом незламності духу. Україна пам’ятає кожного свого героя, і жодна жертва не буде забута. Мир і свобода, за які загинув Сергій Самонюк, обов’язково будуть здобуті.

Віддаючи данину пам’яті Сергію Самонюку, ми підтверджуємо свою готовність продовжувати його справу, захищати Україну та будувати її майбутнє. Його подвиг є безцінним внеском у нашу спільну перемогу. Вічна пам’ять герою!