Смуток і біль знову охопили Теплицьку громаду, адже не встигають в’янути квіти на наших дорогах, якими встеляють люди останній шлях загиблих Героїв до рідної домівки. Кожен такий день – це нагадування про ціну нашої свободи та самовідданість українських захисників, які не шкодують свого життя заради майбутнього країни. Цей червень приніс четверту сумну звістку, коли ще один полеглий на війні Воїн повернувся додому «НА ЩИТІ», залишивши глибоку рану в серцях рідних та всієї громади.

Віталій Пантелеймонович Патріарх – ім’я, яке відтепер назавжди вписане в літопис мужності та жертовності Теплицької громади. Саме його сьогодні зустріла та провела в останню земну дорогу рідна земля. У серці кожного відчувається спустошення, нестерпний біль та глибока ненависть до агресора, який приніс війну та безліч горя в українські оселі. Ми пам’ятаємо, якою ціною дається наша незалежність.

Віталій Патріарх народився 24 жовтня 1981 року. Його дитинство та юність пройшли у Теплику, де він навчався в школі №2. Життя не балувало Віталія. Він рано втратив батька, і після цієї трагедії його матері довелося самій виховувати двох синів. Саме тоді Віталій подорослішав дуже швидко і, як старший брат, став у сім’ї справжньою опорою й помічником. Багато чоловічої роботи по дому та господарству він взяв на себе, демонструючи відповідальність та незламний характер. Здобувши базову середню освіту, він продовжив навчання у Теплицькому професійному аграрному ліцеї, шукаючи шляхи до самостійності та гідного життя. Аби забезпечити себе та свою родину, він пробував себе на різних роботах у різних сферах. Згодом юнак переїхав до Одеси, де успішно працював на ремонтних роботах у приватному секторі, завжди прагнучи кращого майбутнього.

З початком повномасштабної війни, коли Україна опинилася під загрозою, Віталій не зміг стояти осторонь. 18 січня 2025 року він прийняв рішення приєднатися до лав Збройних Сил України по мобілізації, розуміючи, що його місце там, де він потрібен Батьківщині. Проходив службу на посаді оператора-розвідника 3 розвідувального відділення у складі 23-ї окремої механізованої бригади. Протягом служби Віталій завжди відповідально ставився до виконання бойових завдань, не раз виручав своїх бойових побратимів у найскладніших ситуаціях. Він на власні очі бачив жахіття, які чинили окупанти на українській землі, бачив смерть та справжні очі війни, але це лише зміцнило його рішучість боротися до кінця. Він був справжнім воїном, який щодня ризикував життям заради миру.

Свій останній бій за вільну та незалежну Україну Віталій Патріарх прийняв 16 червня 2025 року поблизу населеного пункту Павлівка Сумської області під час виконання бойового завдання. У цей день обірвалося життя відважного захисника, якому назавжди залишилося 43 роки. Солдат Віталій Патріарх став іще одним небесним Воїном, ще одним Героєм, чиє ім’я та подвиг залишаться навіки в пам’яті нашої громади та всієї України.

Поховали Віталія з усіма військовими почестями на Теплицькому кладовищі. Трикратний залп сповістив про те, що віднині тут спочиває вірний син України, який поклав своє життя на вівтар Перемоги. Ця подія глибоко зворушила кожного присутнього, нагадуючи про те, якою дорогою ціною здобувається наш мир. Прапор, яким була огорнута труна загиблого Воїна, як символ мужності та відданості Україні, з гордістю та сумом вручили молодшому брату Захисника – Ігорю, який тепер нестиме пам’ять про героїзм Віталія.

Теплицька громада висловлює глибокі співчуття Ігорю та всій родині Віталія Патріарха. Нехай сила духу та Божа допомога допоможуть вам перенести цей надважкий біль втрати. Ми розділяємо ваше горе і пам’ятаємо про самовідданість Віталія.

Вічна пам’ять, безмежна шана і невмируща слава тобі, Воїне. Низький уклін за твій захист, за незламну мужність, за твій безсмертний подвиг. Ти назавжди залишаєшся у серцях тих, хто житиме завдяки твоїй жертві, хто зможе зустрічати мирні світанки завдяки твоїй боротьбі. Наша вдячність тобі безмежна.

Слава Україні

Слава Нації

Смерть ворогам

« повернутися