28 червня 1996 року Україна зробила надважливий крок на шляху державотворення — Верховна Рада ухвалила Основний Закон незалежної держави. Ця подія, відома як прийняття Конституції України, стала кульмінацією тривалих дискусій та складного, але історично необхідного процесу. Конституція закріпила основи правового ладу, чітко визначила права і свободи громадян, а також окреслила принципи функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування. Затвердження Основного Закону відбулося під час безперервного 24-годинного засідання парламенту, що підкреслює його виняткове значення для країни.

Конституція України 1996 року — це не лише юридичний акт, що регулює життя суспільства. Вона є глибоким символом суверенітету, незворотного демократичного вибору та незламного прагнення українського народу до свободи та самовизначення. Цей документ втілює багатовікові мрії українців про незалежну, правову державу.

Прийняття Конституції 1996 року стало вершиною тривалого й глибокого історичного процесу — українського прагнення до законності, свободи та власної державності. Історичні корені українського конституціоналізму сягають часів «Руської правди» Ярослава Мудрого, що заклала перші правові основи нашого суспільства. Особливе місце в цьому ряду посідає славнозвісна Конституція Пилипа Орлика 1710 року, яка справедливо вважається однією з перших європейських конституційного типу. Вона свідчила про високий рівень політичної та правової думки на українських землях задовго до багатьох інших європейських країн.

Проте справжній розквіт ідей державності та правового устрою відбувся під час Української революції 1917–1921 років. Саме тоді, в умовах запеклої боротьби за незалежність, активно створювались власні моделі державного управління та розроблялися правові документи, що мали стати фундаментом новітньої української держави. Це були УНР, ЗУНР, Українська Держава, Карпатська Україна — кожен з цих суб’єктів зробив свій внесок у формування конституційних традицій.

Навіть у вигнанні українські політичні діячі не полишали спроб сформулювати конституційне бачення майбутньої держави. Вони невтомно розробляли проєкти Основного Закону для вільної України, демонструючи незламну віру в її незалежне майбутнє. Ця спадкоємність поколінь у боротьбі за правові основи власної держави є надзвичайно важливою.

Сьогодні, відзначаючи День Конституції України, ми вшановуємо не лише сам день ухвалення цього ключового документа. Ми вшановуємо багатовікову традицію боротьби українців за власну державу, за принципи законності, справедливості та захист прав і свобод громадян. Цей день є нагодою для кожного українця замислитися над цінностями, які закладені в Основному Законі, та їхньою роллю у формуванні сучасної України як демократичної та суверенної держави.