Знову плаче Олександрівщина…
28 червня 2025 року наша громада попрощалася зі своїм Героєм, Чабаном Олександром Олександровичем , командиром відділення взводу радіоелектронної розвідки, який героїчно загинув 22 березня 2025 року на Донеччині.
Олександр народився 7 червня 1997 року в селищі Олександрівка. Коли малому Саші виповнилося лише три роки, трагічно загинула мама, все виховання лягло на батькові плечі.
Вісім років навчався у Соснівській загальноосвітній школі. 9 клас закінчував в Олександрівській школі. Після школи навчався в Черкаському професійному будівельному ліцеї, де отримав атестат про повну загальну середню освіту та здобув професію електрозварника.
Працював електрозварювальником на ПАТ «Червона Зірка», мав хорошу роботу. Та все це залишив без вагань, бо вважав хто ж як не він, повинен бути там, де зараз найпотрібніші для країни – на її захисті.
На контрактну службу в Збройні Сили України дев’ятнадцятирічний Олександр вступив влітку 2016 року , бо відчував, що у такий відповідальний час він просто не має права бути тільки стороннім спостерігачем, коли вирішувалася доля його країни. Прийшов до військомату підписав потрібні документи і через кілька місяців навчальних зборів потрапив у зону бойових дій на Маріупольському напрямку.
Після закінчення контракту Олександр влаштувався працювати електрозварювальником на одному з підприємств обласного центру, але війна знову внесла свої корективи, знову військомат і захист Батьківщини.
Службу ніс на різних напрямках бойових дій, за що отримав чисельні відзнаки, медалі та нагороди такі, як :- «учасник АТО»; « За взірцевість у службі»; «За знищення ворога»; «Мужність єднає покоління»; «За службу в розвідці»; «Захисники Луганщини»; «Ветеран війни» та інші.
Жорстока війна обірвала життя військовослужбовця, Воїна, який сумлінно виконував свій громадський і військовий обов’язок, виявив стійкість і мужність у цій безжальній боротьбі.
Церемонія поховання зібрала численну скорботну громаду. На його честь пролунали залпи військового салюту. Тепер він навіки з небесною вартою , а на його могилою майорітиме синьо- жовтий стяг. Спочивай в мирі наш Герою.
На жаль, словами важко загоїти у серці болючу рану втрати. В цю гірку мить поділяємо горе з рідними і близькими та схиляємо голови в глибокій скорботі. Жодні слова не опишуть ту біль…. Не повернуть рідну людину… Пам’ять про Олександра Чабана – нашого захисника, назавжди залишиться в серцях рідних, побратимів, друзів та односельців.
Ніколи не пробачимо російським окупантам.
Вічна пам’ять і слава Олександру та всім захисникам, які загинули у боротьбі за Україну ! Шана та доземний уклін!