Сьогодні, 21 червня 2025 року, село Майдан Східницької територіальної громади схилило голови у глибокій скорботі. Весь населений пункт зібрався, щоб провести в останню путь Воїна — Василя Герича, який віддав життя за Україну.

Вулиці покрилися квітами і лампадками, люди стояли навколішки, коли траурна колона наближалась. Дзвони церкви Успіння Пресвятої Богородиці били в серце кожному — у пам’ять, у вдячність. З оркестром, зі сльозами, з болем — але й з гордістю — проводжали Героя.

Священники молилися за спокій душі полеглого Захисника, а земля, яку він любив, прийняла його з пошаною. На могилу лягли вінки, а в руках його рідних — державний прапор, як символ незламності, любові до України і невимовної жертви.

Василь назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав — світлий, щирий, добрий. Справжній Син України. Люблячий чоловік, батько, син, брат, товариш.

Сьогодні ми попрощалися з Людиною, яка не шукала слави, а просто була там, де потрібна найбільше.

Він відійшов у вічність, але його іменем говоритимуть діти. Його шляхом ітимуть сміливі. Його подвиг житиме доти, доки бʼється українське серце.

Вічна памʼять і слава Тобі, наш Герою.
Не забудемо. Не пробачимо.
Герої не вмирають.