Свято Івана Купала – одне з найдавніших та наймістичніших літніх свят, яке коренями сягає дохристиянських часів. Воно відзначається в ніч з 6 на 7 липня, за старовинним календарем, а його витоки пов’язані з літнім сонцестоянням, що символізує розквіт природи, родючості та очищення. Це свято поєднало в собі язичницькі обряди поклоніння сонцю та воді з елементами християнської традиції, що дало йому назву Івана Купала, на честь Івана Хрестителя.

Традиції свята Івана Купала надзвичайно багаті та колоритні. Центральне місце в них посідають вогонь та вода – дві стихії, що вважаються очисними. Головним атрибутом купальської ночі є великі багаття, які розпалюють на берегах річок, озер або на пагорбах. Через ці вогнища молодь стрибає, вірячи, що це допомагає очиститися від гріхів, зцілитися від хвороб та приносить удачу на весь рік. Стрибки через вогонь також символізують перехід від старого до нового, від зими до літа, від дівчини до заміжньої жінки. Пам’ятайте, що безпека під час таких обрядів є першочерговою.

Ще однією невід’ємною традицією свята Івана Купала є плетіння вінків. Дівчата збирають польові квіти та трави, плетуть з них гарні вінки, які потім пускають на воду. За рухом вінка та свічки, що горить у ньому, ворожать на долю, заміжжя та кохання. Якщо вінок попливе далеко і свічка довго горітиме – це хороший знак. Якщо ж вінок потоне або пристане до берега – це віщує неприємності або самотність. Ці ворожіння є частиною давніх вірувань, що додають святу особливої містики.

Окрім вогню та води, важливим елементом Купальської ночі є пошук міфічної квітки папороті. За легендою, ця квітка розцвітає лише на мить у ніч на Івана Купала і дарує тому, хто її знайде, надзвичайні знання, багатство та здатність розуміти мову тварин. Хоча ніхто насправді не знаходив такої квітки, її пошуки є символом надії, прагнення до незвіданого та бажання дива. Це створює атмосферу таємничості та пригод.

Протягом свята Івана Купала також співають обрядові пісні – купальські, водять хороводи навколо вогнищ та дерева-Марени (або Купайлиці), прикрашеного стрічками та квітами. Це дерево символізує родючість та життєву силу природи. Наприкінці свята його часто спалювали або топили, що символізувало завершення одного циклу та початок нового. Це ритуальне дійство об’єднує громаду та зміцнює зв’язки між людьми.

Сучасне святкування Івана Купала часто поєднує в собі як давні обряди, так і елементи сучасних розваг. У багатьох містах та селах організовуються народні гуляння, фестивалі, концерти, де люди можуть долучитися до відтворення стародавніх традицій. Це чудова нагода відчути зв’язок з минулим, зануритися в атмосферу містики та радості, а також просто весело провести час на природі з друзями та родиною. Відзначаючи свято Івана Купала, ми зберігаємо нашу унікальну культурну спадщину. Таким чином, святкування Івана Купала є важливим елементом української культури, що передається з покоління в покоління.