Відома українська співачка, переможниця пісенного конкурсу “Євробачення-2004”, відверто поділилася своїм глибоким ставленням до країни-агресорки. Вона наголосила, що для неї сусідня держава завжди залишалася ментально чужою. У розмові з журналістами артистка зазначила, що ніколи не відчувала духовної близькості чи розуміння до російського світогляду, навіть незважаючи на уральське коріння по материнській лінії. Виконавиця пояснила, що Урал, на її переконання, представляє зовсім іншу історичну та етнічну спадщину, відмінну від московських традицій.

Протягом своєї успішної кар’єри Руслана неодноразово отримувала пропозиції від представників шоу-бізнесу з РФ щодо спільних виступів російською мовою. Однак вона принципово відмовлялася від подібних колаборацій. Співачка акцентувала, що завжди відчувала повну відсутність спільного з тим, що вони називають “русскім міром”, який, за її словами, несе руйнування та загарбництво. Ця позиція є непохитною, адже вона послідовно уникала будь-яких зв’язків з Москвою як спадкоємицею радянського минулого та імперії, що віками пригнічувала українську культуру та ідентичність.

Для цієї львів’янки Європа ментально значно ближча та зрозуміліша. Вона порівнює своє відчуття в європейському культурному просторі з “рибою у воді”, підкреслюючи, що весь світ є її домом, окрім Московії. Артистка глибоко переконана, що ці люди є чужими, які прагнуть підпорядкувати та стандартизувати все на свій лад. Таке ментальне протистояння є ключовим у її світосприйнятті та діяльності.

Крім того, Руслана порівняла агресивні дії російського керівництва з духовним жебрацтвом. На її думку, вони постійно намагаються привласнити чужі надбання: історію, символи та досягнення, демонструючи відсутність власної автентичності та креативного потенціалу. Вона охарактеризувала їх як тих, хто не бажає творити своє, але миттєво захоплює будь-що яскраве та цінне. Ця стратегія присвоєння проявляється у приписуванні собі багатьох відомих імен та подій, які насправді належать іншим культурам.

Відома виконавиця також рішуче засудила методи цієї держави, зауважуючи, що все, що вони не можуть захопити, переписати або підкорити, вони прагнуть знищити. Співачка нагадала про трагічні епізоди історії, як-от долю українського композитора Володимира Івасюка, який був убитий після того, як його не вдалося зламати. Подібний підхід, за її словами, викликає повне відторгнення: “Мова навіть не повертається говорити про них. Розум відмовляється думати про них, серце просто не приймає.” Вона навіть уникає вголос вимовляти назву цієї країни, наголошуючи, що для неї “їх не існує після всього, що вони творять на нашій землі”.

Така принципова позиція Руслани відображає настрої багатьох діячів культури та мистецтва в Україні, які також стикалися з подібними спробами асиміляції чи тиску з боку східного сусіда. Її слова є важливим свідченням культурного та ментального протистояння, що існує між Україною та агресором, і підкреслюють непохитність українського народу у боротьбі за власну ідентичність та свободу.