ВШАНУВАННЯ
У Качківці відкрили меморіальний стенд на честь загиблого Героя Вадима Борсука

Пам’ять — коротке слово, але вічне. Вона не стирається з часом, особливо коли йдеться про Героїв, які віддали своє життя за Україну. Саме з такими почуттями — болю, вдячності й шани — громада Качківського старостинського округа Ямпільської територіальної громади зібралася, аби вшанувати пам’ять загиблого захисника Вадима Борсука.

У день відкриття меморіального стенду в центрі села звучали вірші, тихо лунала «Плине кача»… Присутні схилили голови в скорботі, згадуючи нашого земляка, який віддав життя на війні, захищаючи рідну землю від російської навали. Учасники заходу вшанували пам’ять Героя хвилиною мовчання, а також поклали квіти.

Слова вдячності й скорботи лунали від ведучих та виступаючих. Особливі слова були звернені до батьків Вадима — Альони Федорівни та Юрія Івановича, які виховали сина-патріота, гідного сина України. «Чому саме так? Чому саме він? Цих відповідей у нас немає, — лунало зі сцени. — Але ми схиляємося в шані перед ним і обіцяємо берегти пам’ять про нього вічно».

У своїй промові староста села Ігор Поповський відзначив, що трагедія родини Борсуків — це частина великої трагедії України. Але й гордість — бо син громади пішов на війну добровольцем, не вагаючись, виконав свій обов’язок до кінця. Він не дожив до перемоги, проте його ім’я вже вписане в історію вільної України.

Народився Вадим Юрійович Борсук 10 серпня 2000 року. Від був дуже довгоочікуваною дитиною. Адже в сім’ї вже підростало дві донечки Вікторія і Світлана, а батько мріяв про сина, продовжувача роду. Народжений літнього сонячного дня, хлопчик-промінчик з гарними карими оченятами зростав у любові, добрі та благополуччі. У 6 років з батьками за руку Вадим пішов до першого класу. Був добрим, товариським, працьовитим, щирим, ніколи не відмовляв нікому в допомозі: ні друзям, ні рідним, ні сусідам. Останні так і називали його «хлопчик-помагай». Закінчивши 11 класів Качківської школи, Вадим продовжив навчання в Комаргородському та Мазурівському училищах, здобувши професію тракториста-машиніста. Одружився з гарною дівчиною Тетяною, звивши своє сімейне гніздечко. Подарували світові донечку-перлинку Соломійку, якій у жовтні виповниться всього 3 рочки. У листопаді 2020 року Вадим Борсук був призваний на військову службу за контрактом. Служив солдат у в/ч 3028 Західного ОТО Національної гвардії України. З початком повномасштабного вторгнення, не вагаючись, став на захист Батьківщини. Воював на різних напрямках, зокрема Запорізькому та Покровському. Обіймав посаду номер обслуги гармати 1 самохідного артилерійського взводу 2 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону. Загинув в районі населеного пункту Шевченко Перше Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання із стримання військової агресії рф 20 квітня 2025 року. Захисникові назавжди залишиться 24…

25 квітня Ямпільщина попрощалася з Героєм, який білим янголом повернувся додому «на щиті» – нацгвардійцем в/ч 3028 Вадимом Борсуком. Він до останнього подиху захищав Україну від ненависного російського агресора. Щоб над нашою Батьківщиною засяяло сонце миру та спокою, і віддав найдорожче – своє життя та долучився до Небесного Війська.

Присутні згадували, яким був Вадим у житті — світлим, добрим, щирим. Його усмішка ще довго житиме в пам’яті друзів і односельців. Нині його світлина та коротка біографія з’явилися на меморіальному стенді в центрі села. Вона нагадуватиме прийдешнім поколінням, якою дорогою ціною виборюється незалежність.

На завершення заходу пролунали Гімн України та слова:
Слава Україні! Героям слава!